РОЗРИ́ХЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗРИ́ХЛИ́ТИ, ри́хлю́, ри́хли́ш, док., перех., рідко. Робити нещільним, розсипчастим. Шість раз прополювали, поки зійшла над землею гичка. Потім часто розрихлювали грунт (Кучер, Зол. руки, 1948, 212); Про шовкову прядку розповіла [Скворцова] і про дощових черв’яків, які розрихлюють грунт (Донч., II, 1956, 503).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 792.