РОЗСИ́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗСИ́ДІТИСЯ, джуся, дишся, док.
1. розм. Довго просиджувати де-небудь, за чим-небудь.
2. Досягати стану, необхідного для висиджування курчат і т. ін. Утримання їх [індичок] на пасовищі не дає змоги їм розсиджуватися, що запобігає масовому їх квоктанню (Соц. твар., 2, 1956, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 802.