РОЗСЛА́БЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і РОЗСЛАБЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., РОЗСЛА́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. розсла́бляться; док.
1. Ставати фізично та психічно слабим, кволим, немічним; // Ставати ненапруженим, млявим (про м’язи). При сильному жесті м’язи напружуються, скорочуються, при слабкому — розслаблюються (Осн.. диригув., 1960, 13); Вітерець гладив обличчя, плутався у волоссі, вуличний шум наче кудись відійшов, притих, водяні краплі понесло в інший бік, тіло розслабилося (Томч., Готель.., 1960, 38); // Робити м’язи ненапруженими. Кінограми бігу видатних спринтерів нашого часу наочно демонструють їх вміння розслаблятися і переходити з одного положення в інше, не втрачаючи швидкості (Наука.., 3, 1967, 43); Розслабитись можна у кріслі, під час їзди у трамваї, але найкраще, лежачи на підлозі на спині (Знання.., 7, 1966, 27).
2. перен. Ставати слабим, пасивним, нездатним протистояти кому-, чому-небудь.
3. тільки недок. Пас. до розсла́блювати, розслабля́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 810.