РОЗТЕ́РЗУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТЕРЗА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Із силою роздирати на шматки, клапті. *Образно. — Нелегко, видно, було і їй тут, Європі. Розтерзали бузувіри, назнущалися… (Гончар, III, 1959, 77); // Убивати або загризати, розриваючи на частини, шматки. Як кинеться [Халявський] до Хіврі… так би її і розтерзав, якби не догадалася та не втекла (Кв.-Осн., II, 1956, 208); — А може, його вже й на світі немає, та, може ж, його розтерзала вовча зграя і кісточок не знайдемо… (Шиян, Баланда, 1957, 15); // перен. Дуже лаяти, гостро критикувати.
2. перен. Завдавати сильних моральних страждань; мучити, терзати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 823.