РОЗТРИНО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТРИНО́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. Звільняти від пут (коня, вола і т. ін.). * Образно. Коли в районі стало відомо про почин дніпропетровських механізаторів, які вирішили розтриножити своїх сталевих коней, саїнські механізатори теж перейшли на підвищення швидкості (Рад. Укр., 26.XI 1960, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 832.