РОЗХОЛО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗХОЛОДИ́ТИ, лоджу́, ло́ди́ш, док., перех. Робити кого-небудь байдужим до кого-, чого-небудь, менш захопленим кимсь, чимсь; примушувати байдуже ставитися до когось, чогось. Він казав, що однаковий жест, який би він не був граціозний, розхолоджує глядача, коли він часто повторюється (Думки про театр, 1955, 121); Павлов.. заспокоїв усіх, кажучи, що не годиться розхолоджувати митця перед виставою (Ю. Янов., Мир, 1956, 287); Добре було б, коли б вже та газета скоріше виходила, а то таке довге зволікання може розхолодити і тих небагато симпатизуючих, які в нас є (Л. Укр., V, 1956, 78); Незважаючи на таку палку Несторову агітацію, якось ніхто з сестер Річинських не виявляв бажання іти на доповідь. Дівчат розхолодила сама персона доповідача — Романика (Вільде, Сестри.., 1958, 462); // Ослаблювати, гасити що-небудь (почуття, настрій, надію і т. ін.). Було в нім [вірші] дещо таке, що відразу розхолоджувало гарячі надії (Фр., XVI, 1955, 372); Дати Марті кращу ділянку — це значить якоюсь мірою розладнати стрункі ряди людей, розхолодити їх енергію (Вол., Самоцвіти, 1952, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 854.