РІ́СОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до рі́ска. [Микита:] Що це зо мною?.. У мене у грудях холоне!.. У очах світ темніє!.. Світи, світи, місяцю-зраднику! Я вмирати не хочу, не хочу!.. Води, хоч рісочку води!.. (Кроп., І, 1958, 119); — Виручи. Сам же бачиш, який я тепер. Діти голодують… Хліба — ні рісочки. Картоплею живляться, і тієї не вдосталь… (Шиян, Баланда, 1957, 105).
◊ [Й] рі́сочки в ро́ті не було́ (не мав, не ма́ла і т. ін.); [Й] рі́сочки в рот не брав (не бра́ла і т. ін.) — зовсім нічого не їв (не їла і т. ін.). — Ні, я так не можу… сили не стає… Скільки ж то день морились голодом… а сьогодні й рісочки в роті не було (Коцюб., І, 1955, 98); — Люди скоро вечерятимуть, а я й рісочки в роті не мала… (Кучер, Голод, 1961, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 576.