СИЛІЦИ́ДИ, ів, мн. (одн. силіци́д, у, ч.). Хімічні сполуки кремнію з металами, які характеризуються високою температурою плавлення, великою твердістю й густотою. При високій температурі кремній сполучається з багатьма металами, утворюючи так звані силіциди (Заг. хімія, 1955, 443).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 169.