СКЕРО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., СКЕРУВА́ТИСЯ, у́ється, док.
1. Направлятися кудись; зосереджуватися на чомусь. Я певний, що ніхто не думав про смерть, думки всіх скерувалися в одну точку: перемогти (Ю. Янов., II, 1954, 26).
2. тільки недок. Пас. до скеро́вувати. Підпільна література революційних демократів скеровувалася проти всього тодішнього суспільно-економічного ладу (Рад. літ-во, 4, 1963, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 260.