СКОРІ́ШЕ, рідше СКОРІ́Ш, присл.
1. Вищ. ст. до ско́ро1. Піп хоче великого приходу, а сам жде, хоч би хто скоріше вмер (Укр.. присл.., 1963, 222); — Іди, сину, щасливим.. Бережи здоров’я на чужині, про нас не забувай та скоріше вертайся (Стельмах, І, 1962, 472); Усі товпились коло човнів, кожний хотів скоріш зайняти місце, примостити свої клунки (Коцюб., І, 1955, 350).
◊ Скорі́ше (скорі́ш) всьо́го — найімовірніше. Ми, певне, не приїдемо, бо, скоріш всього, ми і на великдень тут зостанемось, щоб не перебивать Лілі учення (Л. Укр., V, 1956, 134).
2. Точніше, більшою мірою, в більшій мірі. Я все ж таки трошки оптимістка, чи то скоріш прогресистка, і думаю, що світ іде не до гіршого, а до кращого (Л. Укр., V, 1956, 164); Одержане завдання не було для нього тягарем, воно скоріше було йому благословенням і перепусткою в царину бажаних подвигів (Гончар, III, 1959, 432).
Скорі́ше (скорі́ш)…, ніж (ані́ж)… — уживається у порівняльному звороті із знач.: а) краще, охочіше. [Нартал:] Римлянин всяк загине сам скоріше, ніж варвару дасть волю (Л. Укр., II, 1951, 431); б) більше. Шукаючи очима, де б сісти, він тихо поніс свою загорнену у білий підрясник, скоріш жіночу, ніж чоловічу, постать до садової лавки (Коцюб., І, 1955, 314); — Гордію Івановичу!.. Пізнавши скоріш з голосу, ніж з вигляду, Грибовського, переляканий Мандрика швидко зачинив двері (Довж., І, 1958, 371); Вони [грузовики] скоріше нагадували кримські каруци, аніж машини дальнього слідування (Кучер, Голод, 1961, 435).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 300.