СКІ́ПЩИНА, и, ж., іст. Оренда землі, яку оплачують не грішми, а частиною свого врожаю. Була у неї земелька, скотинка, був і вітрячок, та як зосталася удовою, та й пороздавала усе: землю — на скіпщину, вітряк — з мірки (Кв.-Осн., II, 1956, 422); // Вид орендної плати за землю, найняту у землевласника. Беруть землю за скіпщину у панів (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 271.