СЛІПИ́Й, а́, е́.
1. Позбавлений зору, здатності бачити; протилежне зрячий. Перебендя старий, сліпий, — Хто його не знає? Він усюди вештається Та на кобзі грає (Шевч., І, 1963, 52); Із темних сіней напомацки виходить сліпий Вихтір (Тют., Вир, 1964, 207); * Образно. Душа народу не сліпа, Вона стоока; До могил героїв Повік-віків не заросте тропа (Рильський, III, 1961, 279); // у знач. ім. сліпи́й, по́го, ч.; сліпа́, по́ї, ж. Людина, позбавлена зору. Сліпий не побачить, так видума (Номис, 1864, №6844); Там [у пеклі] .. Були багаті і убогі, Прямі були і кривоногі, Були видющі і сліпі (Котл., І, 1952, 138); Сліпий відшукав патерицею камінь, сів і, перевівши подих, почав скидати з себе торби, бандуру (М. Ол., Леся, 1960, 36); Сліпа показана в поемі в стані крайнього душевного пригнічення: сон дочки віщує їй нещастя (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 106); * У порівн. — Що з ним станеться, як ми помремо?.. Останеться він на світі, мов сліпий без поводатаря! (Стор., І, 1957, 57); Коваль був чоловік розумний. Сам був неписьменний і дуже жалкував з того.. Чи газета попадеться, чи книжечка — біда неписьменному. Сам як сліпий (Головко, II, 1957, 211); // розм. Те саме, що короткозо́рий 1; // Який не бачить (про очі). Естерка все говорила, а сльози все стікали з її сліпих очей (Коцюб., II, 1955, 178); * Образно. Сліпими очима заглядала в маленькі вікна чорна гірська ніч — а оповідання плелися одно за одним, мов польові квіти (Хотк., II, 1966, 17); // Який не бачить у певний період доби (про птахів — курей, сову). Сполохані сліпі кури кидались по горищі, падали в сіни на світ (Н.-Лев., II, 1956, 360); // від чого. Який погано бачить у даний момент (через сльози, хвилювання, переляк і т. ін.). — Пошлемо, пошлемо [радіограми],— заспокоїв Чабаниху завідувач пошти. І тільки після цього буря гніву її змінилась слізьми, сліпа від них, попленталась вона додому, пішла ходою тяжко розбитої горем людини (Гончар, Тронка, 1963, 196); // перен. Неписьменний, неосвічений; // у знач. ім. сліпи́й, по́го, ч.; сліпа́, по́ї, ж. Неписьменна, неосвічена людина. Татусь, як почув, що в селі лікнеп відкривається, зразу й закомандував: «Іди, Настуню. Змалку не змогла, то хоч тепер надолужуй, бо тяжко сліпому, ой як тяжко!» (Речм., Весн. грози, 1961, 40).
Сліпи́й дощ — краплистий короткочасний дощ у сонячний день. Черниш.. підставив обвітрене, пошерхле обличчя приємним краплистим ударам. — Ви бачили таке: сонце і дощ! — Сліпий дощ! — Чому сліпий? — Навпаки, ясноокий!.. (Гончар, III, 1959, 393); Ішов сліпий дощ. Купалися в дощових хвилях ластівки, літали низько, понад самі трави (Мушк., Серце.., 1962, 22).
∆ Сліпа́ ка́рта — учбова географічна карта без позначення назв; Сліпа́ пля́ма див. пля́ма.
◊ Держа́тися (трима́тися і т. ін.), як сліпи́й плота́ (ці́пка і т. ін.): а) невідступно слідувати за ким-, чим-небудь. — А я вже вас держуся, як сліпий плота,— шепотів Іван до Соломії, йдучи за нею (Коцюб., І, 1955, 348); б) точно дотримуватися чогось. Триматися канонів, як сліпий ціпка, теж не слід, бо тоді ніколи не виростеш з школярських штанців (Загреб., День.., 1964, 231); [І (й)] сліпо́му ви́дно що; [І (й)] сліпи́й поба́чить (розгля́дить і т. ін.) що — про щось очевидне, зрозуміле, ясне. Сліпому видно, як валиться їхній [фашистський] картковий будиночок, а вони вдають з себе переможців (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 74); Се й сліпий розглядить, що се патрет [портрет], а не живий чоловік… (Кв.-Осн., II, 1956, 20); Сліпа́ ку́рка див. ку́рка.
2. перен. Який не помічає, не розуміє того, що відбувається навколо; нездатний правильно оцінити, осягнути що-дебудь. Поки робітники і селяни лишаються пригноблені поміщиками і капіталістами, поки школи лишаються в руках поміщиків і капіталістів, покоління молоді лишається сліпим і темним (Ленін, 41, 1974, 299); [Семен:] І нащо б то воювати!.. Звісно, не нам, сліпим людям, відати про ті діла, але ж на мою думку, то краще було б не воювати… (Кроп., І, 1958, 112); [Марія Романівна:] Не сердьтесь, подумайте. Я зовсім не хочу образити вас, але ж є такі сліпі матері, які з великої любові до своїх дітей штовхають їх часто у прірву… (Дмит., Дівоча доля, 1960, 51); // до чого, рідко на що. Який не звертає уваги на кого-, що-небудь, не виявляє зацікавленості в чомусь; байдужий. Вчений будь-якого фаху чи практик із практиків у сільському господарстві чи в промисловості, глухий до пісні, сліпий до картин і статуй, байдужий до цвітіння й розкоші живої природи — не може назватись повноцінною людиною (Рильський, Веч. розмови, 1964, 136); Біг [стрілець], як обплутаний, летів без пам’яті, нічого не видів, не чув. Сліпий на все, що його оточувало, глухий на смертельні зойки товаришів, на їх крики і благання про рятунок (Кобр., Вибр., 1954, 183); // Одурений, забитий. Воззри [поглянь], пречистая, на їх, Отих окрадених, сліпих Невольників (Шевч., II, 1963, 353); Ти [гречанка] станеш дрібною піщинкою, Ти будеш сліпою рабою, Не дівчиною, не жінкою, А — жертвою розбою (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 94).
3. перен. Який не усвідомлює своїх дій, діє не розмірковуючи. Ми живемо, як на вулкані або краще — ми самі той вулкан, джерело якого сліпий уряд хоче засипати трісками і тим спинити вибух (Коцюб., III, 1956, 285); Справа будівництва соціалізму і комунізму вимагала свідомих творців, а не сліпих виконавців, заражених пережитками рабської психології минулого (Рад. літ-во, 3, 1971, 74); // Який не має розумних підстав (про почуття, переживання і т. ін.). Так будь же розумна людина: Сліпеє чуття загнуздай,— Не дуже вдавайся в кохання, І будеш ти мудрим украй (Крим., Вибр., 1965, 242); Заздрість сліпа. І що гостріша вона, то ще більш сліпа (Коз., Листи.., 1967, 154); // Який діє, виявляється стихійно, випадково. [Федон:] Сказати правду, випадок сліпий звістив про тебе: учень твій один вступити хтів [хотів] у хор панегіристів і на зразок умілості своєї твою епіталаму проспівав (Л. Укр., III, 1952, 434); Злостився [Петро Іванович] на себе за те, що дався в руки якійсь сліпій силі і дозволив їй помститися над собою (М. Ю.Тарн., День.., 1963, 337); Не визнаєм сліпої долі: самі будуєм ми життя (Тич., II, 1957, 217).
Сліпа́ ку́ля (че́рга і т. ін.) — куля, що випадково залетіла куди-небудь, улучила в когось, щось. Кілька хвилин тому впав, скошений сліпою кулею, його давній приятель (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 198).
4. перен. Який не освітлює або погано освітлює. Почало сутеніти, електрична лампочка під стелею залишалася сліпою (Панч, На калин. мості, 1965, 283); Каганця сліпого Загашено, щоб часом не підглянув Сусід Гаврило, поліцай німецький (Рильський, Мости, 1948, 86); // Непроглядний (про ніч, темряву і т. ін.). Ви, певне, знаєте легенди про в’язнів-богатирів. Ото сидить такий в’язень у темниці не рік, не два, і здається йому, що він осліп, але то сліпа та ніч, що навколо нього (Л. Укр., V, 1956, 435); Оля прикипіла до місця,.. широко розплющила очі, до болю вдивляючись у сліпу темряву (Юхвід, Оля, 1959, 263).
5. перен. Крізь який нічого не видно, погано видно (про вікно, скло). Хатчина була справді поганенька. Маленька, з трьома віконцями сліпими, зморщилась вона якось, іскорчилась — три чисниці їй до смерті (Гр., І, 1963, 403); Крізь сліпе віконце сіялося тьмяне світло, скупо вимальовуючи скриню і велику піч (Голов., Тополя.., 1965, 17); // Який зливається в суцільну масу (про хуртовину, завірюху і т. ін.). Блиснуло сонце, але хвилі чорні, мов крила птаства хижого… А далі покрила все сліпа та біла хуга (Л. Укр., І, 1951, 313); І ми побачили в імлі, За хуртовиною сліпою, Шматочок рідної землі, Напередодні взятий з бою (Уп., Укр. поема, 1950, 101); Вони довго петляли в сліпому коловороті завії, падали, по пояс провалювалися у замети і підводились (Стельмах, І, 1962, 245).
6. Який здійснюється без участі зору, якому не передує зорове сприйняття. Юлині пальці вже знову літають над клавішами,.. їй зовсім не треба дивитися на клавіші, вона вчилася друкувати за сліпим методом (Перв., Опов.., 1970, 164).
Сліпи́й полі́т; Сліпа́ поса́дка — політ, посадка, які здійснюють у темряві, тумані, хмарах без орієнтирів за допомогою самих лише приладів. Радіолокаційна техніка дає змогу здійснювати сліпий політ на далекі і близькі віддалі, сліпу посадку на аеродром, запобігати зіткненню з іншими літаками, горами, високими будівлями тощо, а на морі здійснювати плавання вночі, в тумані і по вузьких фарватерах (Курс фізики, III, 1956, 253).
7. Який не має виходу, проходу, отворів. Сліпа шахта; Сліпа вулиця; // Який не має вікон. Тут [у Стамбулі] уже справжній схід, європейців не видко, сліпі доми з гаремами, кав’ярні, ослики, дервіші, фрукти, зелень (Коцюб., III, 1956, 348); До нього [подвір’я] зі всіх боків припирали сліпі стіни сусідніх домів (Фр., II, 1950, 12); // Замурований (про вікна, двері). Увійшов [Михайло] до хати, дістав глечик з сліпого вікна, що в стіні, відрізав скибку житнього хліба і взявся їсти кисле молоко просто з глечика (Томч., Жменяки, 1964, 300).
∆ Сліпа́ ки́шка, анат.— початковий відділ товстого кишечника у людини і вищих хребетних тварин. В окремих випадках гострики можуть залазити і в сліпу кишку і викликати захворювання червоподібного відростка (Шк. гігієна, 1954, 328); Сліпе́ боронува́ння, с. г.— боронування, яке провадиться до появи сходів. Після сівби зараз же починається обробіток посівів. Перше сліпе боронування в два сліди провадимо навскоси (Колг. Укр., 5, 1962, 17).
◊ Загна́ти у сліпу́ ву́лицю кого — поставити у безвихідне становище кого-небудь. — Як доречно він задав.. питання! На Бронка дивились всі, і здавалося, що Філіпчук своєю логікою загнав його у сліпу вулицю (Вільде, Сестри.., 1958, 489).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 361.