СОЛОМИ́НА, и, ж.
1. Одна стеблина соломи (у 1 знач.). І за соломину вхопиться, хто топиться (Укр.. присл.., 1955, 270); Одна соломина висунулась з брички, і він задививсь, як вона хитається (Свидн., Люборацькі, 1955, 117); Так музика грає.. Тягне Хіврю на гулянку, наче вітер соломину (Григ., Вибр., 1959, 102).
◊ Хапа́тися (хвата́тися, схопи́тися, вхопи́тися і т. ін.) за соломи́ну — намагатися використати єдину, хоч і безнадійну можливість вийти із скрутного становища, врятувати себе. Коли людині загрожує смерть і нема ніякого порятунку, вона хапається за соломину (Цюпа, Назустріч.., 1958, 193); — Він показував.. пергамент з великою синьою печаткою, — вхопилася Горпина за соломину.. — Принеси мені той наказ. Тоді дам тобі добру пораду.. Урвалася остання надія (Тулуб, Людолови, І, 1957, 398).
2. Порожниста стеблина злакових рослин з потовщеннями на місцях прикріплення листків. Озимина з короткою соломиною.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 449.