СПЛА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СПЛАТИ́ТИ, сплачу́, спла́тиш, док., перех. і без додатка. Вносити плату за що-небудь, на відшкодування чогось; платити, виплачувати. Порадились із Прокопом та й вдались до хазяйки, що хату наймала. Своє лихо оповістили, питаємо, чи буде її рада на те, щоб ми поденно за хату їй сплачували (Вовчок, І, 1955, 139); [Галушка:] Ми за машини, що належать МТС, сплачуємо. Ми державу ніколи не обидимо (Корн., І, 1955, 318); — Дівчина вже заручена; одмовити — треба сплатити за безчестя (Л. Укр., III, 1952, 470); [Сильвестр:] Дозволь тобі цей твір подарувати, Його сьогодні в грека я купив, Лиш двадцять гривен хитрому сплатив (Коч., П’єси, 1951, 109); * Образно. — Будуть вони [образи загиблих] стояти на чужині, як вічна пам’ятка, вічне нагадування всьому світові про жертви нашого народу, який грудьми зустрів навалу фашистських орд і сплачує власною кров’ю визволення Європи… (Гончар, III, 1959, 124); // Вносити збір, встановлений організацією, установою, державою. Все життя Чуплак бідував: то стягався на своє поле, то будував собі хату, то сплачував податки — і не бачив світу (Чорн., Визвол. земля, 1959, 181); Членом КПРС може бути кожний громадянин Радянського Союзу, який визнає Програму і Статут партії, бере активну участь у будівництві комунізму, працює в одній з партійних організацій, виконує рішення партії і сплачує членські внески (Статут КПРС, 1971, 4); // Повертаючи гроші, звільнятися від боргу. Звівся [Карпо] нінащо, а довгів не сплатив… (Коцюб., І, 1955, 304).
◊ Спла́чувати (сплати́ти) дань кому, чому — оцінювати по заслугах, у повній мірі; приділяти достатню увагу, час. Ну, от і добре. Музі дань сплатив я.. Перекладімо ж як фінал прислів’я: Годину — втісі, а роботі — час! (Рильський, II, 1960, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 537.