СПРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., перех., розм. Запрошувати прийти, з’явитися куди-небудь усіх або багатьох; скликати. Карадич дочку оддає, а Янко ходить з дружбами хата од хати та збирає собі бояри, спрошує гостей на весілля (Федьк., Буковина, 1950, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 607.