СТЕРНИ́К, а́, ч., заст. Рульовий. Високий засмалений стерник в червоному фезі налягав на стерно (Коцюб., І, 1955, 188); Щогла з корми корабельної, впавши, По голові стерника зачепила і череп відразу Геть роздробила йому (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 221).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 690.