СТО́МЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко СТОМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СТОМИ́ТИ, стомлю́, сто́миш; мн. сто́млять; док., перех. і без додатка. Доводити до втоми; натомлювати. Яскраве електричне світло стомлювало очі (Трубл., Шхуна.., 1940, 160); Вечорами довгими осінніми, як вже стомить мене робота, — заберу обойко [синів] до себе та почну.. навчати (Вовчок, І, 1955, 274); Три дні й чотири ночі безперервного бою з офіцерством і гайдамаками стомили робітників (Довж., І, 1958, 59); // Викликати нудьгу, нехіть і т. ін. своєю одноманітністю, довготривалістю. [Василина:] Два місяці на курорті? [Ага:] Два місяці. Це так стомлює (Корн., II, 1955, 245); Довга божа служба стомила дівчаток (Донч., III, 1956, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 729.