СТРАШЕ́ННО, присл., розм.
1. Присл. до страше́нний 2. Сонце стояло серед неба і страшенно пекло (Коцюб., І, 1955, 61); Згорбившись, похнюпившись, вона, здається, слухає бурі, що так страшенно гуде та виє кругом хати… (Мирний, III, 1954, 12); Сергій запропонував піти в парк.. Лариса й Майя не відмовились, хоч в обох уже страшенно боліли ноги від цілоденного ходіння (Гур., Друзі.., 1959, 73).
2. У великій мірі, надто. — Філоксера тим і небезпечна для винограду, що, розмножуючись страшенно хутко, переходить з куща на кущ, з садка в садок (Коцюб., І, 1955, 203); Страшенно важливо, щоб із середовища українських с.-д. пролунав голос за єдність проти поділу робітників за націями.. (Ленін, 48, 1974, 272); Пісня страшенно потрібна бійцям, без неї жити не можна (Літ. газ., 12.XII 1948, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 759.