СТРИЖНЕ́ВИЙ, а, е, рідко СТРИЖНЬОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до стри́жень 1; // Із стрижнем. Стрижневий трансформатор.
2. Осьовий, серединний. Горох посівний — однорічна яра рослина з стрижневим густо розгалуженим корінням і трав’янистим стеблом (Зерн. боб. культ., 1956, 14); Стрижневого кореня кримська сосна майже не утворює (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 55).
3. перен. Основний, головний. Роль і місце молоді в революційній боротьбі, в будівництві соціалізму і комунізму — це одне із стрижневих питань, яке партія розв’язувала на всіх етапах своєї діяльності (Ком. Укр., 10, 1968, 28); Щодалі глибшає наше розуміння і суспільства і людини, а отже, й етичної та естетичної цінності сучасного героя, його стрижневих, провідних рис (Рад. літ-во, 10, 1967, 9).
4. спец. Стос. до стрижня (у 4 знач.). Розроблено теорії міцності і стійкості складних плоских і просторових стрижневих систем (Наука.., 12, 1957, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 769.