СТІННИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до стіна́ 1-3. Стінна кладка.
2. Признач., пристосований для вивішування або розміщення на стіні. Стінний годинник цокав десь в кімнаті (Н.-Лев., VI, 1966, 11); Сама неписьменна, мати відчувала на собі, як-то важко будувати життя сім’ї, уміючи ледве по складах вичитати назву дня на стінному календарі (Ле, Право.., 1957, 15); В далекому кутку ліворуч блимав стінний ліхтар (Тудор, Вибр., 1949, 289); // Зроблений, влаштований у стіні. Стінна ніша.
Стінна́ газе́та див. газе́та; Стінна́ пре́са — рукописні або машинописні газети, монтажі, бойові листки і т. ін., що вивішуються на стіні тільки в своїй установі, на своєму підприємстві тощо. Я не проти, що вона, Та статейка, скромна. Але ж преса то стінна, — Ну, а де ж районна? (Воскр., З перцем!, 1957, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 716.