СУДА́К, а́, ч. Велика хижа риба ряду окунеподібних зеленувато-сірого кольору з темними смугами на боках і світлим черевцем, що живе в прісній і морській воді. Очерет тріщить, І вода плющить, Що кум до куми Судака тащить [тягне] (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 384); На азовському узбережжі і лиманах, які звільнилися від криги, почався промисел судака, тарані (Рад. Укр., 10.I 1971, 1); * У порівн. — І ти бачив [небесні знаки]? — побільшали витрішкуваті, наче в судака, очі старого (Стельмах, І, 1962, 338).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 823.