СІЧ1, і, ж. (з великої літери). Організація українського козацтва у XVI — XVIII ст. Казав іноді Мирон, згадуючи давнє: — ..Ой, не так колись було в нас, у Січі, у нашому козацькому краї! (Мирний, І, 1949, 183); Билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких він слухав,.. будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал (Коцюб., І, 1955, 339); В ті часи Січ постійного місця не мала, а пересувалася в залежності від обставин. В тисяча шістсот сорок сьомому році вона містилася на Микитиному Розі (Панч, Гомон. Україна, 1954, 223); // Місце розташування цієї організації. Січ нагадувала велике городище, обведене частоколом, а від річки до річки тягся ще й глибокий рів (Панч, Гомон. Україна, 1954, 224); Бульба пробирався далі тісною вулицею, що була захаращена майстрами.. і людьми всіх націй, які наповнювали передмістя Січі, що скидалося на ярмарок (Довж., І, 1958, 228).
Запорі́зька (Запоро́зька) Січ: а) організація українського козацтва, яка склалася в середині XVI ст. у пониззі Дніпра за порогами. — Я луччу [кращу] кару знаю, Ось як богинь я укараю: Пошлю вас в Запорозьку Січ; Там ваших каверз не вважають, Жінок там на тютюн міняють (Котл., І, 1952, 243); — Від козаків ми походимо. Як погромила Катерина Січ Запорозьку, одному з куренів було визначено оці місця під поселення.— Оленчук закурив, замислився (Гончар, II, 1959, 60); б) місце розташування цієї організації. Жовнір приніс вино в здоровому олив’яному жбанові, а потім подав срібні недорогі кубки і поставив на столі закуску на олив’яних тарілках. Ті олив’яні тарілки пригадували столи в монастирських трапезах або на Запорозькій Січі (Н.-Лев., VII, 1966, 230).
СІЧ2, і, ж., іст. (з малої літери). Окремий городок, що входив до складу козацької організації в XVI — XVIII ст.
СІЧ3, і, ж. (з малої літери), рідко. Те саме, що сі́ча. За містом січ кривава Аж до вечора тривала (Фр., XIII, 1954, 370); — За Харків,— читали,— жорстока йде січ…— Указ — нагородження список — читали (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 209).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 234.