ТАБАКЕ́РКА, и, ж. Коробочка для тютюну, перев. нюхального. Коли нагнувсь табаки понюхать, — вона й побачила табакерку (Сл. Гр.); Маркіз Шоньйо.. став заклопотано шукати чогось у кишені і, зрадівши, що знайшов, з пестливою ніжністю розкрив на долоні табакерку (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 535); Дід витяг табакерку і подав лікареві (Трубл., Шхуна.., 1940, 283).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 8.