УЖИ́ТОК (ВЖИ́ТОК), тку, ч.
1. Використання, застосування чого-небудь; користування чим-небудь. Порох, який приніс капітан, лишився без ужитку (Фр., VI, 1951, 159); Водички з джерела лиш на потреби вжитку ледве вистачає (Ле, Міжгір’я, 1953, 102); Тут [в МТС] стільки машин стоїть без ужитку, і в той же час в одному Кам’яному Броді непочатий край роботи! (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 180); Олесь Гончар тяжіє до надання слову більшого значення, ніж те, що воно має в буденному вжитку, він робить його місткішим, вагомішим (Рад. літ-во, 4, 1968, 46).
Бу́ти в ужи́тку — бути у користуванні, застосуванні; Вихо́дити (ви́йти) з ужи́тку див. вихо́дити; Предме́ти (ре́чі) дома́шнього (ха́тнього) вжи́тку — предмети (речі), якими повсякденно користуються в побуті; Предме́ти (това́ри) широ́кого вжи́тку — предмети (речі), які мають широке використання, застосування. Небаченими темпами розвиватиметься виробництво продуктів харчування, одягу, взуття та інших товарів широкого вжитку (Ком. Укр., 8, 1964, 8); Увійти́ в [широ́кий, щоде́нний] ужи́ток — почати широко використовуватися, щоденно застосовуватися. Все гребла [Соломія] в свою скриню, складала в торбину срібні полтиники, й карбованці, що тоді ввійшли в ужиток (Кучер, Трудна любов, 1960, 136); В щоденний ужиток радянського народу все більше входить правило: «Всі за одного і один за всіх» (Ком. Укр., 6, 1960, 51).
2. перев. мн., заст. Майно, добро; достатки. Великі болота-багнюки Поганськими вжитками гатили [русини]. — І саквами, й опанчами, й кожухами, І всяким добром половецьким Мости мостили (Мирний, V, 1955, 264); — Хіба ж ви не знаєте, що на мужицьких ужитках хирляці та кволі вимирають (Стельмах, Хліб.., 1959, 381).
3. розм. Користь, вигода. В млині робота не важка, Та не який од неї й вжиток (Щог., Поезії, 1958, 363); Вона ще вчора надумала, що з нашого закохання нічого не буде — ні щастя, ні вжитку (Вовчок, VI, 1956, 276); Все треба було зрозуміти й зробити в одну хвилю, поки дараба не пролетить нас, бо інакше керма пішла би на воду, і там уже з неї нема вжитку (Хотк., II, 1966, 396).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 402.