УКА́ЗУВАТИ (ВКА́ЗУВАТИ), ую, уєш, недок., УКАЗА́ТИ (ВКАЗА́ТИ), укажу́, ука́жеш, док.
1. перех. і неперех. Жестом, рухом, спрямованим кудись, на когось, щось, привертати до кого-, чого-небудь увагу; показувати. — За кумом нічого бігати, коли кум у хаті, — жартівливо промовила Пистина Іванівна, указуючи на Григорія Петровича (Мирний, III, 1954, 191); Челядники.. указували кожному гостеві місце за станом і за багатством його (Тулуб, Людолови, І, 1957, 95); Усі глянули туди, куди вказував Меджінов (Донч., І, 1956, 134); Мовчки подала [Любов Прохорівна] газету, вказуючи пальцем на замітку (Ле, Міжгір’я, 1953, 320); Подала [дівчина] води напиться, указала шлях на брід, знову рушили машини (Гонч., Вибр., 1959, 115).
◊ Ука́зувати доро́гу (шлях, шляхи́) — бути зразком для здійснення чого-небудь. Російська революція вказала всьому світові шляхи до соціалізму.. (Ленін, 37, 1973, 28).
2. неперех., на що. Відзначати, виділяти, називати що-небудь, роблячи відомим, помітним. — Нам доводиться не раз бачити вас у земськім собранії [зібранні] як гласного, як члена земства, котрий перший указував то на наші помилки, то на наші ще нові нужди (Мирний, III, 1954, 284); — Чи не можна було б сказати про все це тихо, без свідків, указати просто по-дружньому на помилки? (Донч., V, 1957, 496).
3. неперех., на що і з спол. щ о. Звертаючи увагу на що-небудь, пояснювати, розкривати його сутність. Всі визначні твори.. виросли й ростуть із народного грунту. На це не раз указував Горький (Рильський, IX, 1962, 193); К. Маркс указував на винятково важливе значення козацтва в історії України (Нар. тв. та етн., 3, 1968, 5).
4. неперех., кому, розм. Наказувати кому-небудь, робити зауваження, давати розпорядження, повчати. — Ти мені не вказуй! — закричав Гнат і стукнув здоровою рукою по столу (Тют., Вир, 1964, 189); — І чого це Мстислав буде нам указувати? Самі знаємо, що робити, — галасували гості (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 374); — Відомий вчений природи Іван Володимирович Мічурін правильно вказує, що живитися треба досягненнями нового життя! (Довж., І, 1958, 458).
5. неперех., на що. Свідчити про що-небудь. Ніщо не вказувало на присутність людського житла на цих суворих самітних берегах (Донч., III, 1956, 342).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 414.