УКО́ЛЮВАТИСЯ1 (ВКО́ЛЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., УКОЛО́ТИСЯ (ВКОЛО́ТИСЯ), олю́ся, о́лешся, док. Уколювати себе чим-небудь. Отже ж щодня я і голюся, Аж пасока юшить із бороди; То гребінцем чесавшись уколюся, То, глянь — витягую з води Гарячої свій палець, Вже перетоплений на смалець (Г.-Арт., Байки.., 1958, 145); * Образно. Макар Підігрітий пройшов усі терни, що були на житейських дорогах, і навіть не подряпався ні разу, не вколовся (Зар., На.. світі, 1967, 105).
УКО́ЛЮВАТИСЯ2 див. вко́люватися1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 419 - 420.