УКРІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і УКРІПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., УКРІПИ́ТИСЯ, плю́ся, пи́шся; мн. укріпля́ться; док.
1. Ставати міцнішим, стійкішим. Нарешті настала жадана зима. Вже напередодні укріпився морозець, скував землю і висушив вулиці (Збан., Переджнив’я, 1955, 3).
2. Ставати здоровішим, сильнішим, витривалішим.
3. Ставати упевненішим в чому-небудь. Бастерт так доводив право фірми звільнити його, що полковник тільки укріпився в своєму підозрінні (Собко, Запорука.., 1952, 113).
4. перев. док. Посилити свою оборонну здатність, створити оборонні споруди в якому-небудь місці, на якійсь території. Петро поспішав укріпитись на р. Неві, яка відкривала вихід у Балтійське море (Іст. СРСР, II, 1957, 13); Війська з ходу пішли на штурм, настільки великим був їхній порив, бажання не дати ворогові укріпитись у Криму на зиму (Гончар, II, 1959, 402).
5. тільки док., заст. Підкріпитися (у 2 знач.). Найшов Опрі́снок Йосип у торбині, Дає та й каже: — На, моя дитино, Поки що буде, укріпись(Шевч., II, 1963, 362).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 425.