УМИ́ЛЮВАТИ (ВМИ́ЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., УМИ́ЛИТИ (ВМИ́ЛИТИ), лю, лиш, док., перех. Доводити (коня) до сильного потіння, до появи на шкірі ніби мильної піни. Умиливши добре коня, і поверта [Прокіп Іванович] до нас вже риссю (Стор., І, 1957, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 438.