УРІЗНОМАНІ́ТНЮВАТИ, юю, юєш, недок., УРІЗНОМАНІ́ТНИТИ, ню, ниш, док., перех. Робити різноманітним, надавати різноманітності чому-небудь. В сучасній українській літературній мові, як і в мовах інших соціалістичних націй, посилилася роль публіцистичного і наукового стилів, елементи яких проникають в структурну тканину всіх інших стильових і жанрових різновидів, урізноманітнюючи й збагачуючи їх виразові можливості (Мовозн., XVIII, 1963, 6); Вони [ліричні відступи] значно пожвавлюють твір, урізноманітнюють його художню та ідейну палітру (Вітч., 1, 1964, 138); Використовуючи додаткові конструктивні елементи, архітектори можуть урізноманітнювати інтер’єр (Образотв. мист., 1, 1974, 24); Він [Т. Шевченко] умів сюжетно поєднати пісенні мотиви, урізноманітнити їхні смислові відтінки (Нар. тв. та етн., 1, 1961, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 478.