УРІЧЛИ́ВИЙ (ВРІЧЛИ́ВИЙ), а, е, заст.
1. Здатний зурочити. Урічливі очі.
2. Якого можна зурочити. Я не врічлива (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 479.