УСОЛО́ДЖУВАТИ (ВСОЛО́ДЖУВАТИ), джую, джуєш, недок., УСОЛОДИ́ТИ (ВСОЛОДИ́ТИ), джу́, ди́ш, док., перех., рідко. Втішати кого-, що-небудь чимсь приємним, відрадним; робити що-небудь приємнішим. І не добереш: чи то жебрак, чи то дервіш, а може і мандрівний перський казкар, що усолоджує слух знавців старовини легендами й дивовижними казками (Тулуб, Людолови, II, 1957, 66); — О, бачите, ся не всолодить нікому життя в світі!.. (Вовчок, І, 1955, 377); Тому я й волію Висновки думки моєї у вірші зложить пієрійські, Медом, мовляв, поетичним гірку всолодити науку (Зеров, Вибр., 1966, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 493.