УСУВА́ТИСЯ1, а́юся, а́єшся, недок., УСУ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. від чого. Облишати виконання чогось, якісь справи, обов’язки і т. ін. Драгоманов сердився за те, що його статтю про Костомарова в ч. 1 і 2 подано без його підпису, не тільки усунувся від дальшого співробітництва, але лаяв «Світ» (Фр., XVI, 1955, 368).
2. діал. Сходити, зникати. Паралізуюча повага усунулася з її душі (Коб., II, 1956, 62).
3. тільки недок. Пас. до усува́ти1. При капіталізмі мільйони трудівників міста і села усуваються від участі в управлінні державою (Рад. Укр., 29.XI 1957, 3).
УСУВА́ТИСЯ2 див. всува́тися.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 503 - 504.