ЦВИ́ГНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., розм. Однокр. до цви́гати. [Демко:] От штука, брат ти мій..! Як тільки одіткнеш затичку, а воно [шампанське] так і цвигне з пляшки!.. (Кроп., II, 1958, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 184.