ЦВІРІНЬКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЦВІРІНЬКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до цвірі́нькати. Пташенята цвірінькочуть, що аж серце радуєся [радується], а ти собі спокійно люльку пак та пак, та й потягаєш пилою (Фр., І, 1955, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 186.