ЧОБОТИ́ЩА, и́щ, мн. (одн. чоботи́ще, а, ч.). Збільш. до чо́боти. — Я не люблю твоїх батюшок: вони прості, тільки мені поміст запаскудять чоботищами (Н.-Лев., III, 1956, 101); За стіною хтось тупає важкими чоботищами (Вільде, Сестри.., 1958, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 347.