ЧІПО́К1, пка́, ч. Зменш. до чіп1. Ганна підбігла на хвилину до бігунків, щоб напитися води з барильця, вмощеного позаду, стала на коліна, одіткнула чіпок, припала вустами до цівки (Ю. Янов., Мир, 1956, 98).
ЧІПО́К2, пка́, ч., розм. Те саме, що очі́пок. Вийшла матушка ще молода на взір, чорнява, в білому простенькому чіпкові (Н.-Лев., І, 1956, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 343.