ШТАХЕ́ТИКИ, ів, мн., ШТАХЕ́ТИК, а, ч.. Зменш. до штахе́ти. На Чернечій горі, де похований Шевченко, на самому вершечку рябіють штахетики (Коцюб., III, 1956, 43); Меланя Бриль, мати, та Марта Колиберда, теж мати, тихо схлипували, журно похилившись одна одній на плече,— три кроки віддаля, за штахетиком палісадника (Смолич, Мир.., 1958, 5); *У порівн. Сержант Прогнимак брав зі столу гвинтівочні набої, виставлені колючим штахетиком, по черзі показував солдатам кожен з них (Загреб., Шепіт, 1966, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 535.