Я́СЛА, я́сел, мн.
1. Відгороджене в хліві місце, куди закладають корм для худоби. Іван коло худоби порається: скотові й вівцям підкладає в ясла просяної або гречаної соломи (Мирний, II, 1954, 110); Коло ясел стояли воли двома довгими лавами і ліниво жували сіно (Стеф., І, 1949, 132); Напоївши коня, він завів його до стайні, кинув у ясла оберемок червоноголової конюшини і почав тихенько відчиняти сінешні двері (Стельмах, І, 1962, 487).
2. також із сл. дитячі. Заклад, в якому здійснюється догляд і виховання дітей до трьох років. Галя схудла й зблідла, до ночі засиджуючись в майстерні над проектом міського мікрорайону, де має бути все — житлові будинки, школи, кіно, торговельний центр, сквери, дитсадки та ясла (Перв., Дикий мед, 1963, 4); Мала сестра дітей у артільних яслах пильнує (Тют., Вир, 1964, 48); Правління вирішило збудувати перш над усе пекарню, дитячі ясла (Кучер, Трудна любов, 1960, 459).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 654.