ІЗОМЕ́РИ, ів, мн. (одн. ізоме́р, у, ч.). Хімічні сполуки, що мають однаковий склад і молекулярну вагу, але відрізняються одна від одної будовою та фізико-хімічними властивостями. Із збільшенням числа атомів у молекулах насичених вуглеводів виявляється ще одна якісна особливість — виникнення дедалі більшого числа ізомерів (Заг. хімія, 1955, 420).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 14.