ІТАЛІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. італі́єць, і́йця, ч.; італі́йка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Італії. Якесь живе молоденьке личко італійки виглянуло до мене, наче з зеленого виноградного листя (Н.-Лев., III, 1956, 313); Раз якось навідався до його один італієць (Коцюб., III, 1956, 8); І трудящі країн споминають тебе [Леонардо да Вінчі]. Італійців минуле в тобі голубе! (Тич., II, 1957, 285).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 52.