Іван Богун - Сторінка 4

Зловити Богуна, як зайця, на льоду — така нагода не щодня трапляється. І пан Гулевич гнав свого коня щосили. За ним не відставали брацлавський підстолій пан Ржевуський і хорунжий пан Рогальський. До ста чортів, вони

теж не з глини зліплені і можуть при такій нагоді показати себе не згірш пана ротмістра.

— Стій, лайдак! Стій, харциз! — Пани летіли бік у бік, навзаводи з вітром, перетинаючи дорогу Богунові.

— Забирай ліворуч, молодці! Ліворуч! — крикнув Богун, остерігаючи своїх козаків від ополонок.

І в тій хвилі пани побачили, як спіткнувся під ним кінь. Крик близької перемоги вихопився разом з грудей всіх трьох панів.

— Ага, попався, бестія! — першим доскочив до Богуна і ударив держаком корогви пан Рогальський.

Богун вирівняв коня, скочив у бік — і знову нещасливо: кінь сів на задні ноги. Тріснула під вагою коня й вершника тонка, підмита талою водою крига, І не встиг Богун оглянутись, лише вода за ним зашуміла,— опинився разом з конем в прорубаній ополонці.

— Ага, харциз! Догодив нарешті сам собі! — пани з обережності відскочили, пам'ятаючи своє недавнє купання.

Пущений на волю кінь — йому до цього не звикати — вмить виринув, напружився, і легко, з дивовижною спритністю вибрався на твердий лід, несучи на спині свого вершника.

— Спасибі, конику! — Богун кинувся ліворуч, навздогін за козаками, але тут відразу налетіли і обскочили його кругом — цілий рій гусарів. Два з них, одчайдушні, скочили на плечі. Богун лише обтрусився, і гусари попадали, наче груші...

Міцно стали козаки. Креснули вогню з своїх шабель, раз-два, і відлетіла розтрощена панська шабля, а пан ротмістр відкотився слідом за Рогальським. Пан Ржевуський, бачачи свою біду, дременув навтікача.

...Богун з Голоблею тимчасом вправлялись з гусарами. Гаятись на річці далі небезпечно. На поміч погромленим гусарам поспішав новий загін.

— Додому, молодці;

І козацькі коні стрілами понесли своїх вершників. На другий день, вранці, ніби нічого й не сталося, пани побачили Богуна здоровим і веселим з козаками на валах.

— А що, сподобалась наша лазня? — глузували задоволені пани.

— Дякую, панове! — сміючись, відповідав Богун.— Лазня непогана! Де ж то бачено, щоб у поганій лазні купалися такі пани, як пан воєвода Ланцкоронський?

— Га, розбійнику, чекай! От візьмемо твою вовчу нору, ще не так тебе скупаємо!

Польські погрози і козацькі жарти жваво перелітали з одного табору в другий. А щоб гірше дошкулити козакам, гусари вивели і поставили перед валами вночі зловленого бранця. Закопали два стовпи.

— Подивіться! Отак вам усім, собакам, буде! — кричав пан Ржевуський, розлючений з нічної козацької виправи.

— Прощавайте; люди добрі! Прощавайте! — голосно прощався з козаками бранець.— Повісять мене вражі ляхи ні за нюх табаки. І коники мої каренькі в Комарові залишилися.

Богун, що пильно дослухався до вигуків бідолахи козака, раптом радісно гукнув:

— Поміч іде!

— Яка поміч? Звідки? — дивуючись, озирався навколо Немира.

— Хіба не чуєш, бранець знак нам подає. Каренькі коники — масть Глуха. Глух у Комарові, а може, вже й під Вінницею.

— Гей, гей, поміч іде! — несподівано озвався з монастирської дзвіниці вартовий.— Цілий полк іде... Аж два!

— Поміч! Поміч! — потужною луною на тисячі голосів прокотилось на валах. Незабаром з боку старого міста, у полі, почулися часті постріли. Обложені богунці з радісним тюканням і свистом дивилися, як злякана пострілами панська челядь почала втікати від возів і коней, залишаючи обоз напризволяще. Заметушилися гусари. Підштовхнули до шибениці бранця, підсмикнули...

— Пилявчики! Ваше діло на Віслі зависло38[38]! — випроводжали їх козацькі кулі.

Богун уже сидів на коні і лагодився виводити з монастиря свої кінні сотні.

1[1] Іван Богун — один з видатних українських полководців, активний учасник народної війни проти пансько польського поневолення (1648-1654).

2[2] Ярема Вишневецький — український магнат; ще юнаком зрікся православ'я і прийняв католицтво; під час народно-визвольної війни жорстоко розправлявся з українським населенням. У 1648 році втік до Львова.

3[3] Лотр — розбійник, злодій, негідник.

4[4] Жеч Посполита — самоназва Польщі.

5[5] Гідра — дев'ятиголова змія в грецькій міфології; вбити її не можна було, бо на місці відсіченої голови зразу ж виростала нова; тут: лайливе слово.

6[6] Максим Кривоніс (Перебийніс) — полковник Запорозького війська; герой визвольної війни українського народу 1648-1654 років, очолював козацькі загони.

7[7] Ойчизна — вітчизна.

8[8] Сирівець — тут: пасма (мотузки) з сирої невичиненої шкіри.

9[9] Гайдуки — легкоозброєні воїни, які перебували на службі в угорських та польських поміщиків у XVII — XIX ст.

10[10] Інстинктивно — мимовільно, несвідомо.

11[11] Саркастично — в'їдливо-глузливо, ущипливо.

12[12] Нобілітація — перехід у вищі кола суспільства, "ошляхетчення".

13[13] Ятаган — холодна зброя, нагадує шаблю чи кинжал, з увігнутим лезом.

14[14] Кунтуш — верхній чоловічий чи жіночий одяг.

15[15] Хорунжий — у Польщі та Литві — особа, що очолює військовий підрозділ кінноти (50-120 осіб).

16[16] Обозний — виборна службова особа, що обіймала одну з найвищих посад і відала організацією війська та керувала артилерією.

17[17] Стефан Потоцький — син великого польського воєначальника, коронного гетьмана Миколи Потоцького.

18[18] Обоз — укріплений козацький табір у степу.

19[19] Реєстрові — козаки, записані в державний реєстр (список): вони одержували від короля невелику плату, одяг, зброю; їхні сім'ї звільнялися від податків та панщини.

20[20] Іван Барабаш— прибічник польської шляхти.

21[21] Хоругва, корогва — тут: військовий підрозділ кінноти (50— 120 чоловік) у шляхетській Польщі XVI-XVII ст.

22[22] Тут мається на увазі Богдан Хмельницький.

23[23] Ребеля — розбишака, поганець.

24[24] Польська лайка (сто чортів).

25[25] Драгуни — важка кіннота; гусари — легка кіннота, що билася і пішо.

26[26] Тугай-Бей — перекопський мурза (володар); за наказом кримського хана Іслам-Гірея ІІІ очолював шість тисяч татарських кіннотників, які брали участь у Жовтоводській та Корсунській битвах на стороні українського війська.

27[27] Рейтари — наймані кіннотники, озброєні вогнепальною та холодною зброєю.

28[28] Значні — вельможні, благородні.

29[29] Польські володарі намагалися повернути українців у католицьку віру, щоб ще надійніше поневолити їх.

30[30] Дмитро Гуня — один з керівників козацько-селянського повстання проти польскої шляхти; брав участь у повстаннях Павлика та Остряниці.

31[31] Не буде хлопам милості!

32[32] Наливайкові, а згодом Павликові польські воєначальники обіцяли помилування, якщо вони здадуться добровільно, а потім після страшних тортур скарали їх нагорло.

33[33] Ігумен — управитель або помічник управителя монастиря.

34[34] Шанці — окопи, земляні укріплення.

35[35] Ланцкоронський — польський воєвода, магнат.

36[36] Калиновський — польський військовий діяч, великий магнат. Під час визвольної війни очолював польські війська, що воювали проти полків Богдана Хмельницького.

37[37] Поспільство — селяни.

38[38] Вісла — річка в Польщі. Козаки натякають на поразку поляків у Пилявській битві й погрожують загнати їх аж за Віслу.