Володимир (адаптована версія) - Сторінка 3

---

Перестань зайво тривожитись.
А яка твоя порада?
Що маємо відповісти їм на це?
Жеривіл
Не хочемо зовсім вас слухати,
Ані приймати вашої віри.
Ми маємо більше богів.
Володимир
Ну, але на їх докази, що ними нас переконують,
Що маємо відповісти?
Жеривіл
Знаю їхнє діло: хочуть змагатись з нами на словах.
Якщо воно так-то добре: даремно надіялися, що
Русь ума немає, що в нашій державі немає мудреців.
Хай урозумлять невіжу Жеривола.
Володимир
Скоро мають увійти сюди, я запросив їх.
Ти відступи звідси хвилево: коли увійдуть,
Повернись знову. — Відважний він, але не
Сподіваюся, що наш мудрець не дасть
Перемогти себе на словах.
Гліб
Звичайно така показна сміливість на ділі
Не буває така всемогуча і виявляється марною.
Борис
Як зачуваю, післанець цей в Греції дуже
Відомий філософ, і між своїми — кажуть —
Заледве чи знайдеться йому рівний.
Досвідчений в науці, славний у красномовстві,
До того ж знавець чужих мов, знає і нашу українську мову.
Будучи такою достойною людиною, він
Не чваниться — кажуть — бо є лагідної вдачі.
Володимир
Добре сказано: бесіда його виявляє це, що славетне
Ім'я його не є порожнє, бо з розмови можна пізнати,
Хто чим у собі є.
Вістун
Посол просить дозволу увійти:
Чи це тобі до вподоби, володарю?
Володимир
Хай буде готовий почот і сюди хай прийде.
Ява З
Філософ, Володимир, Жеривіл
Філософ
Перший мій прихід, о князю, був з веління мого
Імператора, а нині я тут на веління вашої величности,
Бо як готов я виконати волю мого царя.
Так і волю вашого величества: йому з повинности,
Тобі з любови я зобов'язаний; обидвом всечинно.
Володимир
Ця твоя ретельність і така велика любов
Спонукують мене подбати, щоб цар і пан твій
Не побідив мене і щоб не перевищив мене у своїй
Любові до тебе. Але мені хай припаде це вище
Зобов'язання любови, прошу тебе, не будь тяжким, —
Якщо хочеш щоб труд твоєї подорожі не був на марно, —
Представ нам в деталях глави ваших законів, покажи
Віру Христову гідною нашого довір'я, щоб ми взнали
Котру нам годиться прийняти, а котру відкинути.
Філософ
У кожній потребі я зобов'язаний тобі: а найбільше
Вже є конечним у цій справі, щоб я послужив (тобі)
Без лінощів бо не лише цар післав мене, на
Це діло, а ще більшу дбайливість в цьому
Сам Бог приказує мені.
Жеривіл
Що ваше величество велить мені! Ось я тут!
Володимир
Давно вже ношусь я з думкою покликати вашу
Достойність; не було однак догідної хвилини:
Нині тобі найбільше належить це знати, які поради
Передає мені римський цар: радить змінити закон,
А ти для нас основа закону.
Жеривіл
Не потрібна зміна там, де не має найменшої хиби;
А в нашім законі яка ж там хиба, це певно
Відоме твоїй владі. Належиться приносити богам
Більше жертв, бо ось глянь, що вони обіцяють вчинити
Нам за цю нашу непошану. Цієї ночі прийшов до мене
До мого ложа хтось худий, сухий, лише шкіра і кості
На ньому; я не впізнав його, це був Купало.
І, засмучений, поглянувши на мене, сказав:
"Чого ж помножується ваше беззаконня,
А вельми маліє число боголюбителів?
Бачиш, Жериволе, яке моє тіло? Де ж
Ті претовсті жертви? Думаєте, що боги
Сильніші від смерти і не потребують їсти?
І тебе самого треба би назвати козлоїдом,
Не стерпимо надалі такого лиха; не дасьте їсти,
Ми отже заподіємо вам, щоб ви від спраги вигинули.
Висушимо Дніпро, або біг його завернемо назад:
Ну, і ми самі невдовзі покинемо рід цей скнарний."
Це сказавши, виглядало, що він
Хотів відійти скоро до Дніпра: я залишився стривожений
І по цьому я впізнав, о князю,
Що нам робити і якої зміни нам треба.
Філософ
Ті сни то були привиди і для тверезих таке
Видовище не страшне. Почуй, що говорю не від
Примар нічних, але явно перед усіма не то, що
Боги не висушать вам води по ріках, а навпаки|,
Якщо від небесних хоромів погляне Бог на вас
Милостиво, в тій воді покрушаться голови ваших богів!
Жеривіл
Передусім хай на твою голову упаде це,
Ти мерзенний брехуне і клеветнику!
Володимир
Що ж ти такий зухвалий, Жериволе?
Ти знаєш звідкіля цей посол і до кого висланий;
Хіба ти не вправлений у слові?
Змагайся доречним словом, а не лайкою!
Жеривіл
Якщо так велиш, о князю,
Хвилина ця добре мені пригожа.
Але, що маємо дискутувати з вами?
У вас лише один бог!
Філософ
Одного маємо.
Жеривіл
Так я чув. Що це є? І як він один може
Зарадити потребам всіх людей?
Як чужі клопоти можуть увійти до його серця.
А до того ще, коли у вас немає більше тільки
Один Бог, нащо тоді у вас багато жреців?
Один віл вистачає всім їм на жертву! Що це є?
Хіба сам бог готує собі дещо їсти? Скажи мені!
Ти велів мені, князю, словом змагатись: не бачу
Я в нього жадної мудрости: мовчить, не говорить.
Філософ
Така відповідь належиться твоїм словам.
Жеривіл
Оце я бачу, що не досягаючи моїх високих слів,
Ти мусиш мовчати. Але скажи мені:
Якої насолоди найбільше шукає бог у їжі?
Що найлучче любить він їсти, скажи, прошу тебе!
Філософ
Якби ти не був настільки земним, ти повинен
Би знати, що дух сокрушенний —
Це жертва мила Богові.
Жеривіл
Ха! Ха! Ха! Ха! Слухайте, почуйте про славного
Бога християнського, мабуть і не п'є: йому доволі
Дух — спраглий, голодний — , бідний
Він парою ситий.
Філософ
О сміх ваш гідний гірких сліз!
Жеривіл
А ми маємо богів не таких убогих:
Впиваються медом; страви з гусей, курей живлять їх,
А найбільше пожирають товстих волів і коров.
Запитаю тебе ще декілька речей:
Яке обличчя пасує богові, червоне чи біле,
Який вигляд лиця їм до подоби?
Філософ
Знаю я вигляд ваших богів — вони чорні й хмурі.
Жеривіл
І ваш який?
Філософ
Не знаємо, бо Він незримий.
Жеривіл
Чуєте, що він сказав нам? Невже ж то він —
Славний Філософ? Знає чужих богів, а свого не знає!
Незнає в кого вірить. Подивись, князю,
Якого учителя ти маєш!
Володимир
Перестань! Встид мені наносить твоє красномовство.
Жеривіл
Владико, дивуюся твоєму величеству.
Повір мені, що диспути ніколи й ніде
Не є тихші? І тому що не дозволено захищати
Істини твердим словом, усмирю брехуна діло, усмирю доволі!
Ява 4
Філософ, Володимир, Борис, Гліб
Філософ
Хай не буде досадою твоєму величеству:
Чи це ваші мудреці? Я не дав би для
Стада овець отакого-то пастиря.
Володимир
На такий попис не потрібно науки,
Але не треба зневажати нашої країни:
Рід наш жорстокий й мало говірливий.
І ненавидить писань, — в тім його вина.
Але Жеривіл не наскрізь безумно говорив:
Як це — Бог є невидимий? Цього я не розумію.
Філософ
Мудро ти почав від цього: якщо б Він був видимий
Людям, не було б намноження збору многобохжя.
Але і віра не могла б існувати по цілому світі.
Віра є — вірити в таїнственну річ,
Зрештою не є недостойним для Бога
Бути укритим від очей смертельників.
Сонце, кружляючи угорі над нами,
Рівно ж не зносить очей нахабних:
З поспіхом відвертає зіницю.
І ви, бувши земні й маючи
Спільну сушність з іншими,
Ради вашого достоїнства не перед кожним
Хочете являтися; багатьом не дозволено
Глядіти на царський престол. Крім цього —
Бог є дух, немає в ньому матеріяльної сутності
І тому тілесне око нездібне бачити його.
З цього слідує, що не можемо бачити
І нашої душі — яка вона є.
Володимир
Як отже знаємо, що Бог існує,
Коли він для нас незримий?
Філософ
Це знання має свій фундамент у створенім єстві:
Старинні греки, не бувши зовсім поучені Богом,
Мали таке пізнавання (Бога):
Бо коли роздумували про увесь світ,
Бачачи в нім стільки створінь і
Стільки різнородних форм у створіннях, і
Відповідну властивість дану всім речам і згідність,
Що навіть в такій численності не воюють
Один проти другого, але співіснують у великім світі
Та стремлять до одної цілі,
І ніколи не міняють назначений їм лад:
Зорі знають свою дорогу, води знають свої береги,
Земля знає свої пори, з неї виростають плоди,
Кожний з них у відповідну пору, — бачачи те все,
Філософи ствердили: не можливо бути цьому
Без даного начала і відповідної влади;
Але хтось це все створив і держить, не даючи упасти
І веде премудрим промислом
Того отже належить звати Богом.
Так всі розсуджували у мудрості.
Володимир
Це добре: але яка потреба, щоб роздумуючи
Над многими створіннями, нам пізнавати, що є
Лише один Бог? Багато створінь
Вимагають багато творців.
Філософ
Ні, князю! Бо щось не може бути началом,
Якщо воно не одно: начало має мати першенство.
Як отже у вас є багато богів, чи всі вони перші боги?
Якщо ні, то діє один: а якщо всі, якже в тій численності
Не буде — другого, третього?
І так всі мусять мати одну причину!
Володимир
Але звідкіля відомо, як кажете, що є інше життя,
Інший вік новий, як цей минеться?
Філософ
Це сповіщено нам словами пророків, і неможливо не
Вірити їм, бо від них ми багато разів несхибно
Досвідчились про події ними предсказані.
Та це ж було відоме старинним любителям знання:
В однім діялозі Платон заявляє,
Що душа наша є безсмертна, і його
Вчення прийняли всі: лише Епікур один не прийняв це.
Ще також і від цього можна ствердити так само:
Бог, бувши причиною кожної речі, посідає
Всю досконалість, що її бачимо частинно
В різних створіннях; якщо отже бачимо,
Що квіти є гарні, треба віднести це і до Бога,
Що він є повнота всієї краси. Бачимо світила:
Бог отже є повним джерелом світла. Подивляємо
Велич всесвіту — отже Бог є великий і
Немає границь йому. Подібно і між створіннями
Розумними: бачачи хоробрість мужів, — заключаємо,
Що Бог є всемогучий; видячи царську власть, —
Кажемо, що Бог є всеохоплюючий; від створеної
Мудрости доводимо, — що Він є всевідаючий.
Так будуємо пізнавання Його правди;
І це одне вже досить доказує, що має бути
Інше життя, крім цього дочасного, яке минає
В різних формах, бо не однакові діла чинять люди
У часі; один доброправний, другий — лукавий;
В цьому віці не всі по їх ділах приймають нагороду
Або покарання; багато добрих — страждають,
А лукаві приймають превеликі почесті, бо на землі
Бог не дає вінців праведним, і злих не засуджує.
Як отже Він справедливий, якщо тут маємо скінчити
Все наше життя, а не вичікувати грядущого?
Однак, не так воно є: Бог, захисник правди,
Приготовив для нас інший вік, в якому Він буде
Месником для злих, а праведним воздасть стократну
Нагороду: цим — безконечну радість, а лукавим —
Вічну кару.
Володимир
Навіть перед твоєю промовою
Я розумів речі в той спосіб;
Бо коли вчинив я щось злого — навіть тайно,
Совість мучила мене.