Врятуйте наші душі (книга коротких страшних оповідань) - Сторінка 2

Риготіна відвезла собаку назад в розплідник, пригрозивши зробити їм антирекламу на віки вічні з їх накрученою тисячею передплатників в Instagram. Куди їм нещасним до її мільйону. І мільйон зростає. Це головне.

Найголовніше в житті Саші Риготіної, тьху, Алекс Бистрицької.

Вона глянула в дзеркало, роздуте від безкоштовних філерів, обличчя було сірого кольору, в Інстраграм її виручали фільтри і макіяж, треба знову до косметолога, омолодитися, там минулого тижня її запрошували в один. Саша стерла білий пил під носом і клікнула на заповітний значок Інста. Відео з місячними набрало більше трьох мільйонів переглядів, більше, ніж відео з коктейлем з сечі.

"Алекс Бистрицька, ви — страшна людина, заради популярності ви готові на все, напевно, зжерти власне лайно або вбити рідну матір, ви — фрік!"

Число вподобань на цей коментар їй не сподобалося. Багато. Навіть занадто. Їй не подобалися думаючі хом'яки. Такі починали бунтувати, скаржитися на сторінку, закликати бойкотувати і відписуватися, для Саші це було подібно смерті.

Вона написала відповідь під коментарем, бубонячи його собі під ніс.

"Фріки — це ви. Ви заходите до мене на сторінку, ви спостерігаєте за мною 24 години на добу, ви чекаєте від мене сторізи і відео, ви голосуєте і вибираєте, що Вам цікаво. Ви вимагаєте ще і ще, тому що вам усім завжди мало. Я — самий

скандальний блогер завдяки вам, тому що всі ви — мої глядачі!" Коментар відразу ж піднявся в топ. Їй посипалися похвали і смайли, сердечка, визнання в любові і клятви у вірності, порівняння з іншими блогерами на користь Алекс і багато іншого. Але Саша цього вже не читала. Вона думала над тим коментарем, він засів їй скалкою в голові і вона не хотіла її витягати.

Алекс Бистрицька відкрила телефонну книгу і натиснула на кнопку виклику:

— Привіт, мам. Здоров. Приїду до тебе на тиждень або два. Еге ж. У столиці набридло, хочу змінити обстановку. До речі, як твоє здоров'я?

Натуральна

Динара Гафурова сиділа біля дверей реанімації, біла, як стіна, до якої вона привалилася спиною.

— Живи, живи, живи! Будь ласка, Аллах Всемогутній, Господь, Всесвіт, Матір Божа, тільки живи!

Рік тому.

— Мої сонячні промінчики, Мої люди природи і добра, мій всесвіт, ви готові усвідомити свою сутність? Ви готові стати частиною Матері Природи?

— Так, ми готові, — кричала Динара і гладила величезний живіт, — ми готові і щасливі.

— Ви готові відмовитися від отрут, якими нас труять, від лікарень і клінік, де нас вбивають, від життя в бетонних коробках і їзди в залізних банках?

— Так, — кричала Динара і заворожено дивилася на жрицю світла і добра, Валерію Джонсон, в дівоцтві Свириденко.

— Я навчу вас розмовляти зі своєю дорогоцінною йоні і виробляти енергію, я навчу вас жити в потоці із всесвітом, я навчу вас бути здоровими і жити до ста п'ятдесяти років. Наш організм не має аналогів ні в тваринному, ні в рослинному світі. Він самовідновлюється і для захисту від усіх хвороб я розповім вам про лікування силою думки і тим, що дає нам природа.

Лера Свириденко, уродженка славного міста Одеси біля самого Чорного моря, була умовно засуджена за шахрайство. Дивом уникнувши в'язниці, вона познайомилася з американцем російського походження і переїхала в сонячний штат Каліфорнія.

Заснувавши там секту Святого Сонця, вона закликала парафіян здавати гроші щомісяця для генерації сонячної енергії, любові і здоров'я. Отримавши кілька скарг і приводів в поліцію за незаконну діяльність, Валерія щільно зайнялася соціальними мережами і просуванням свого бренду "Сонячний світ" в Instagram. Вона в прямому ефірі народила дитину у себе у ванній, чим викликала ажіотаж і величезне число послідовників руху "життя без лікарів".

Вона написала дві книги "Відкрий сонце в своїй йоні" і "Йоні моєї душі", створила курс з йоні-майстерності і майстер-клас про зберігання і приготування плаценти в домашніх умовах.

Отримавши шалений відгук у соціальній мережі, підприємниця Валерія Джонсон докурила сигарету і допила пляшку французького червоного вина.

— Ці ідіотки клюють на таку маячню, послухай, що мені пишуть, Роб. Але найголовніше, вони купують квитки на мої тренінги по сто доларів, у них це місячна зарплата.

— Дорога, ми живемо в розкішному особняку, їздимо в Лас-Вегас на вихідні, маємо повну медичну страховку, тому що у нас на двох чотири вищі освіти. Якби ти була злиденною і тупою, ти б теж хотіла отримати за сто доларів ключ від квартири, де гроші лежать.

— Не гроші, дорогий, а любов і здоров'я!

Валерія дзвінко засміялася і почала бронювати квитки в кілька країн пост-радянського простору.

— Ви — розумниці і красуні, ви і є природа, ви і є бог, тільки ви можете стати щасливими і здоровими силою думки. Ваші чакри відкриті, життя всередині вас скоро дозріє і з'явиться на світ без лікарів та інших згубників природи.

Пам'ятайте, м'ясо — це зло. А риба, молочні продукти і яйця вам не потрібні. Наша мета їсти сирі фрукти і овочі, саме так хоче природа, вона дає нам силу і сонце, світло і розум. Все, що створено природою — благо, все, що створено людиною —призведе до кінця людства. Опрацюйте ваші бажання, почуття, усвідомте силу своєї думки, єднання з природою, відкрийте свою йоні назустріч сонцю. Їжте фрукти і овочі, пийте чисту, ключову воду і тіло скаже вам спасибі!

— А мій наступний курс, який я розробила для майбутніх і справжніх мам називається "Не давай лікарям в руки своєї дитини", він коштує тепер ще дешевше, всього п'ятдесят доларів, придбати курс ви можете клікнувши на моє посилання в Instagram.

Динара Гафурова старанно виконувала всі завдання гуру з США. Вона купила курс материнства, вивчила книги про йоні і кожен день намагалася заглянути не тільки вглиб себе, але і туди, куди вчила невичерпна фантазія і жага грошей Валерії Джонсон. Динара народила хлопчика у ванній, в знімній крихітній однушці на Троєщині на околиці Києва.

Кожен день вона щосили жувала огірок і намагалася не дивитися на сосиски з сої, гречки і рису. Чоловік Динари Саїд Гафуров не поділяв захоплення дружини, більш того, кожен день скаржився своїм узбецьким родичам на примхи і захоплення своєї половини. Родичі качали головами, їли жирний плов з баранини і запивали зеленим чаєм. Після пологів у ванну Саїд пригрозив Динарі розлученням, але пошкодував маленького і довгоочікуваного сина. Працюючи кухарем в ресторані, Саїд бачив сім'ю сплячої лише пізно вночі, коли повертався зі зміни. Йому треба було утримувати не тільки їх, а й відправляти частину грошей родичам на батьківщину.

Динара ж займалася саморозвитком і єднанням з природою. Син народився крихітним і дуже слабким, довго не брав груди, синів і захлинався від крику. Саїд благав Динару викликати лікаря, але дівчина стояла на своєму — лікарі найбільше зло в світі. Повернувшись з роботи близько півночі Саїд прислухався до сплячого грудочки, малюк не дихав.

Динара Гафурова сиділа біля дверей реанімації, біла, як стіна, до якої вона привалилася спиною.

— Живи, живи, живи! Будь ласка, Аллах Всемогутній, Господь, Всесвіт, Матір Божа, тільки живи!

Двері відділення реанімації відчинилися. Динара схопилася.

— Ви — матір? — Жінка років шістдесяти зняла рукавички, шапочку, потім вона зняла окуляри і довго терла очі.

— Доктор, як там мій син? — Динара істерично схлипувала і намагалася вгамувати тремтячі руки.

— Ваш син вже добре. Стабільно. У нього післяпологова травма. Необхідно було відразу, негайно їхати в лікарню, у нього сильна анемія, при пологах швидше за все було кисневе голодування. Дитина ніде не зареєстрована. Де ви його народжували, в Узбекистані? Він не числиться в списках новонароджених.

— Ні. У ванній. На Троєщині.

Доктор дуже довго дивилася їй в очі. Напевно, цілу хвилину. Дівчина не витримала і опустила голову. Лікар зітхнула і пішла по довгому коридору в бік приймального відділення.

— Докторе, почекайте, спасибі вам. Дякую.

— Сьогодні твого врятували. Відкачали. А вчора малятко померло, три рочки, теж така ж усвідомлена сироїдка догодувала дитину до повного виснаження сосновими голками і листям з дерев, організм не впорався з елементарною застудою, температуру не збивала кілька днів. Привезли сюди практично труп, а відвезли вже за фактом. А ми — лікарі винні, кричала тут, що вбили її дитину.

— Я так більше не буду, — Динара давила в собі сльози, але вони зрадницьки котилися з очей, боляче обпалюючи шкіру замерзлих щік, — обіцяю Вам. Вибачте мене.

— Освіта є? Робота? Спеціальність?

Динара негативно махнула головою.

— Приходь до нас прибиральницею, поступиш в технікум, переведу санітаркою, потім вже в медсестри. У нас тут цілодобові яслі є для немовлят, все одно місяців шість йому треба відновлюватися під наглядом лікарів, а тут і робота, і при синові будеш.

Дівчина енергійно закивала, витираючи сльози, які застеляли очі.

— Спасибі вам, — вона нахилилася поцілувати руку, але доктор смикнула від неї руку.

— Досить вже! Зберись. Пішли зі мною, я тобі книги дам, щоб прочитала від початку до кінця. Завтра виходь з ранку на роботу. У нас санітарка в запої, будеш допомагати.

Динара бігла поруч з лікарем, немов вірний пес. Вона на ходу написала повідомлення Саїду, що все добре, і секунду подумавши, видалила додаток Instagram з телефону назавжди.

Людський Цирк

Роберт зі сльозами на очах від болю і приниження розтирав свої зап'ястя, які змінили криваво-червоний на глибокий фіолетовий відтінок. Місця, де шкіра стикалася з металом наручників, гнили і наривали. З поранень побільше при тиску виступав гній, Роберт дуже боявся, що рука загниє і промивав рани в мисці з застояною, смердючою водою, яку поставили йому в клітку для пиття. Миска була старою і розбитою, попередній мешканець клітини бив цією мискою по бетонній підлозі, коли зійшов з розуму, і накинувся на доглядача. Миска для їжі була наповнена чимось простроченим і смердючим до блювоти. Але нічого він з'їсть це пізніше, коли шлунок зведе від голоду і хворобливого спазму. Йому завжди легше було з'їсти, точніше проковтнути це щось, коли він підповзав до грат, де відкривалися маленькі дверцята і волохата лапа з кігтями простягала йому миску, наповнену так званою їжею, чимось, що не дає загинути голодною смертю.