Біблія - Сторінка 6

А він не знав, коли вона лягла й коли встала...

34 А другого дня старша сказала молодшій: Ось я минулої ночі поклалася була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї і прийди ти, і покладися з ним, і оживимо нащадків від нашого батька.

35 І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...

36 І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого.

37 І народила старша сина, і назвала його Моавом. Він батько моавів аж до цього дня.

38 А молодша вона народила також, і назвала його Бен-Аммі. Він батько синів Аммону аж до цього дня.

Буття 20

1 І вирушив звідти Авраам до краю Негев поміж Кадешем і Шуром, і оселився тимчасово в Герарі.

2 І сказав Авраам на Сарру, жінку свою: Вона сестра моя. І послав Авімелех, цар Герару, і взяв Сарру.

3 І прийшов Бог до Авімелеха у сні нічному, і сказав до нього: Ось ти помреш за жінку, що взяв, бо має вона чоловіка.

4 А Авімелех не мав інтимної близькості з нею, і сказав: Господе, чи ти вб'єш також люд праведний?

5 Чи ж не він був сказав мені, що вона його сестра, а вона також сказала, що він брат її. Я те зробив у невинності серця свого й у чистоті рук своїх.

6 І промовив до нього Бог у сні: Я знаю, що в чистоті свого серця вчинив ти це, і я теж втримав тебе, щоб не згрішив проти мене. Тому то не дав я тобі доторкнутися до неї.

7 А тепер поверни жінку цього чоловіка, бо він пророк, і буде молитися за тебе, і живи. А коли ти не повернеш, то знай, що конче помреш ти й усе, що твоє.

8 І встав Авімелех вранці, і покликав усіх рабів своїх, і сказав усі ці слова до їхніх вух. А люди ті дуже налякалися.

9 І покликав Авімелех Авраама, і промовив до нього: Що ти зробив? І чим згрішив я проти тебе, що ти приніс на мене й на царство моє великий гріх? Так не роблять, як ти зі мною вчинив!

10 І сказав Авімелех Авраамові: Яка причина того, що ти вчинив так?

11 І сказав Авраам: Бо подумав я, що нема страху Божого в місцевості цій, тому вб'ють мене за жінку мою.

12 І втім вона справді сестра мені по батькові моєму, тільки не сестра по матері моїй.

13 І коли Бог зробив мене мандрівником з оселі батька мого, то сказав я їй, щоб виявила ласку до мене, і в кожній місцевості, куди прийдемо, називала мене братом.

14 І взяв Авімелех дрібну й велику худобу, рабів і рабинь та й дав Авраамові. І повернув йому Сарру, жінку його.

15 І сказав Авімелех: Ось край мій перед обличчям твоїм, осядь там, де тобі до вподоби.

16 А Саррі сказав: Ось тисячу шеклів срібла я дав братові твоєму. Оце тобі покривало на очі всім. І перед усіма ти оправдана.

17 І помолився Авраам Богові, і зцілив Бог Авімелеха, і жінку його, і невільниць його, і стали вони знову народжувати.

18 Бо справді стримав був Господь кожну утробу в оселі Авімелеховій через Сарру, Авраамову жінку.

Буття 21

1 А Господь згадав Сарру, і як сказав був, так і вчинив Господь Саррі.

2 І Сарра зачала, і народила сина Авраамові в старості його у визначений час, що про нього сказав йому Бог.

3 І дав Авраам ім'я синові своєму, що Сарра йому народила, Ісаком.

4 І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім днів, як Бог наказав був йому.

5 А Авраам був віку ста років, як вродився йому Ісак, син його.

6 І промовила Сарра: Сміх вчинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися з мене.

7 І додала: Хто б сказав Авраамові: Сарра годуватиме дітей? Але народила я сина в старості його.

8 І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.

9 І побачила Сарра, що насміхається син єгиптянки Агари, якого вона народила Авраамові.

10 І сказала вона Авраамові: Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде спадкоємцем син тієї невільниці разом із сином моїм, з Ісаком.

11 Але це було не до вподоби Авраамові через сина його.

12 І сказав Господь Авраамові: Не переймайся через хлопця та через невільницю твою. Послухай голосу Сарри, бо Ісаком буде покликаний тобі спадкоємець.

13 І також сина невільниці тієї зроблю народом, бо він твій нащадок.

14 І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка води, і дав Агарі на плече, також дитину, та й вислав її. І пішла вона, та й заблукала в пустелі Беер-Шева.

15 І скінчилася вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів.

16 І пішла вона, і сіла собі навпроти, на відстані пострілу з лука, щоб не бачити смерті дитини, і заридала голосно.

17 І почув Бог голос того хлопця. І гукнув до Агари Божий ангел з неба, і сказав їй: Що тобі, Агаро? Не бійся, бо почув Бог голос хлопця, де він там.

18 Устань, візьми хлопця на руки, бо великим народом зроблю я його.

19 І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, і напоїла хлопця.

20 І з хлопцем був Бог, і він виріс, і осівши в пустелі, став мисливцем.

21 Мешкав він у пустелі Паран, а мати його взяла йому жінку з Єгипетського краю.

22 І сталося часу того, прийшов Авімелех та Піхол, головний його війська, до Авраама і сказав: Бог з тобою в усьому, що ти робиш!

23 А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обдуриш мене і сина мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе проявив, ти зробиш зі мною та з краєм, що ти в ньому приходьком пробуваєш.

24 І сказав Авраам: Я присягаю!

25 І Авраам дорікав Авімелехові за криницю, що її відняли були Авімелехові раби.

26 І сказав Авімелех: Я не знаю, хто вчинив оту річ і ти не розповів мені, хіба що сьогодні.

27 І взяв Авраам дрібну та велику худобу та й дав Авімелехові, і обидва вони уклали угоду.

28 І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно.

29 І сказав Авімелех до Авраама: Що вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно?

30 А той відповів: Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш на свідоцтво для мене, що я викопав цю криницю.

31 Тому то назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони.

32 І склали угоду вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний його війська, і повернулися вони до Филистимського краю.

33 А Авраам посадив саджанця тамариска в Беер-Шеві і кликав там ім'я Господа, Бога вічного.

34 І Авраам пробував у Филистимській землі багато днів.

Буття 22

1 І сталося після цих випадків, що Бог випробовував Авраама. І покликав він Авраама, той відповів: Ось я!

2 І сказав Господь: Візьми Ісака, сина свого одинака, що його полюбив ти, піди до краю Морія і принеси там його в цілопалення на одній з тих гір, що про неї скажу тобі.

3 І встав Авраам вранці, і свого віслюка осідлав, і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав. І пішов він до місця, що про нього сказав йому Бог.

4 А третього дня Авраам звів очі свої та й побачив те місце здалека.

5 І сказав Авраам своїм слугам: Залишайтеся тут з віслюком, а я й хлопець підемо аж туди, поклонимося і повернемося до вас.

6 І взяв Авраам дрова для цілопалення, і поклав на Ісака, сина свого, і взяв у свою руку вогонь та ножа, і пішли вони обоє.

7 І запитав Ісак у Авраама, свого батька: Ось вогонь та дрова, а де ж ягня на цілопалення?

8 І відповів Авраам: Бог нагледить ягня собі на цілопалення, сину мій! І пішли вони далі.

9 І вони прийшли до місця, що про нього сказав йому Бог. І збудував там Авраам жертовника, і дрова розклав, і зв'язав Ісака, сина свого, і поклав його на жертовника поверх дров.

10 І простяг Авраам свою руку по ножа, щоб зарізати сина свого...

11 Та сказав до нього ангел Господній з неба: Аврааме, Аврааме! А той відгукнувся: Ось я!

12 І ангел промовив: Не простягай своєї руки на хлопця і нічого йому не роби, бо нині довідався я, що ти богобоязний і не пошкодував для мене сина, одинака свого.

13 А Авраам звів очі свої та й побачив, аж ось один баран застряг у гущавині своїми рогами між гілок. І пішов Авраам, і взяв барана, і приніс його на цілопалення замість сина свого.

14 І назвав Авраам ім'я місця того: Господь нагледить, тому й сьогодні кажуть: На горі Господь з'явиться.

15 А ангел Господній з неба звернувся до Авраама вдруге,

16 і сказав: Клянуся собою, це слово Господнє, тому, що вчинив ти цю річ і не пошкодував був сина, одинака свого,

17 то благословляючи, я поблагословлю тебе та розмножу нащадків твоїх, немов зорі на небі і немов той пісок, що на березі моря. І вони вспадкують брами твоїх ворогів.

18 Через твого нащадка поблагословляться всі народи землі через те, що послухав ти мого голосу.

19 І повернувся Авраам до слуг своїх. І встали вони, і пішли разом до Беер-Шеви. І осів Авраам у Беер-Шеві.

20 І після того сказано Авраамові так: Ось також Мілка народила синів Нахорові, братові твоєму:

21 Уца, первістка його, Буза, брата його, Кемуїла, батька Арамового,

22 Кеседа, Хазо, Пілдаша, Їдлафа і Бетуїла.

23 А Бетуїл породив Ревеку. Цих вісьмох народила Мілка Нахорові, братові Авраамовому.

24 А наложниця його, Реума, народила Теваха, Гахама, Тахаша й Мааху.

Буття 23

1 І було життя Сарриного сто двадцять сім років.

2 І померла Сарра в Кіріят-Арбі, це Хеврон у Ханаанському краї. І прибув Авраам голосити над Саррою та плакати за нею.

3 І встав Авраам від обличчя небіжки своєї та й сказав синам Хетовим:

4 Я приходько між вами. Дайте в себе мені у власність місце для поховань, щоб я поховав свою небіжку.

5 І відповіли сини Хетові Авраамові:

6 Послухай нас, пане мій, ти Божий князь серед нас! У найкращому місці поховай небіжку свою. Кожен з нас віддасть своє місце тобі, щоб поховати небіжку твою.

7 І встав Авраам, і вклонився народу тієї землі, синам Хетовим,

8 та й промовив до них: Коли ви згодні, щоб я поховав тут небіжку мою, то умовте для мене Ефрона, сина Цохарового,

9 щоб він дав мені його печеру Махпелу, що в кінці його поля, за гроші повної ваги, хай мені її дасть поміж вами на власність для поховань.

10 А Ефрон пробував серед Хетових синів. І відповів хіттеянин Ефрон Авраамові, так що чули сини Хетові й усі, хто входив у браму його міста:

11 Ні, пане мій, послухай мене! Поле віддав я тобі, і печеру, що на ньому, віддав я тобі, на очах синів народу мого я віддав її тобі. Поховай же небіжку свою.

12 І вклонився Авраам перед народом тієї землі,

13 та й сказав до Ефрона, так що чув був народ тієї землі: Коли б тільки мене ти послухав! Я дам срібло за поле, візьми ти від мене і я поховаю небіжку свою.

14 А Ефрон відповів Авраамові:

15 Пане мій, послухай мене! Земля чотирьох сотень шеклів срібла, що вона між мною та тобою? А небіжку свою поховай!

16 І послухав Авраам Ефрона.