Блакитний замок - Сторінка 37

А як знайшов твою записку, — то ледь не збожеволів од щастя, от тільки трохи налякався, що ти до мене збайдужіла і пішла, щоб мене позбутися. Але тепер усе гаразд, правда, найдорожча?

Чи це її, Валансі, називають найдорожчою?

— Я не можу повірити у твоє почуття до мене, — безпорадно сказала вона. — знаю, що це неможливо. Що з того, Барні? Звісно, ти мене жалієш, звісно, хочеш зробити все якнайкраще, щоб навести лад. Але таким способом ладу не наведеш. Не можеш кохати мене, мене, — встала і трагічно вказала на дзеркало над камінною полицею. Звичайно, навіть Ален Терней не зумів би знайти краси у пригніченому виснаженому маленькому личку, яке там відбилося.

Але Барні на дзеркало і не глянув. Дивився на Валансі, наче хотів її схопити — чи вдарити.

— Кохати тебе! Дівчино, ти мені у саме серце забралася. Я тебе сховав туди, як коштовний камінь. Я ж колись обіцяв, що ніколи тобі не збрешу. Кохаю. Кохаю тебе тим усім у мені, що може кохати. Серцем, душею, розумом. Кожна частка мого тіла й душі дрижить від твоєї ніжності. Нікого на світі для мене немає, окрім тебе, Валансі!

— Ти хороший актор, Барні, — сказала Валансі з блідою посмішкою.

Барні не зводив з неї очей.

— Ти мені не віриш, — все ще не віриш?

— Ні.

— А, дідько! — люто скрикнув Барні.

Валансі злякано глянула. таким вона Барні ніколи не бачила. Насуплений! Очі чорні від гніву. Скривлені губи. Мертво-бліде обличчя.

— Бо не хочеш вірити, — промовив Барні гладеньким як шовк голосом найсильнішого роздратування. — Ти від мене втомилася. Хочеш мене позбутися, — визволитися. Соромишся Пігулок і Мазі, так само, як вона. Твоя Стірлінгівська гордість теж не може цього перетравити. Все було якнайкраще, доки ти вважала, що довго не проживеш. Ти могла зі мною змиритися, доки це було веселою витівкою, легеньким романсом,. Але довге життя зі сином старого дока Редферна — це геть інша річ. О, я тебе розумію, якнайкраще! Я був дуже наївним, але врешті я зрозумів.

Валансі встала. Подивилася на його розлючене обличчя. Тоді — нестримно засміялася.

— Мій найдорожчий! — сказала вона. — То ти й справді так думаєш! Ти справді мене кохаєш! Інакше ти не розлютився б аж так.

Барні теж якусь мить дивився на неї. А потім підхопив на руки з тихим гортанним сміхом тріумфуючого коханця.

Дядько Бенджамін, який застиг від жаху біля замкової щілини, раптом відтанув і навшпиньках відступив до місіс Фредерік та кузини Стіклс.

— Все гаразд, — радісно проголосив він.

Люба маленька Досс! Негайно ж пошле по адвоката і знову змінить свою духівницю. Досс буде його єдиною спадкоємицею. Слід віддати їй належне.

Місіс Фредерік, повернувшись до своєї зручної віри у всемогуче Провидіння, дістала сімейну Біблію та зробила запис у розділі "Шлюби".

РОЗДІЛ XLIII

— Але ж, Барні, — запротестувала Валансі через кілька хвилин, — твій батько — тоді — дав мені зрозуміти, що ти все ще її кохаєш.

— О, він таке міг. Як лиш можна помилитися, то моєму татусеві немає рівних. Коли чогось краще не казати, можеш бути певна, що він це скаже. Але він зовсім непоганий старенький, Валансі. Ти його полюбиш.

— Я вже це зробила.

— А його гроші зовсім не брудні. Він чесно їх заробив. Його ліки цілком нешкідливі. Навіть Лілові Пігулки принесли людям чималу користь, якщо тільки ті люди у них вірили.

— Але ж — я не годжуся для твого життя, — зітхнула Валансі. — Я ані розумна, ані добре освічена, ані —

— Моє життя на Міставіс і у всіх диких куточках світу. Я не пропоную тобі життя світської дами. Звичайно, мусимо проводити трохи часу з татом, він такий самотній і старий…

— Але не в тому його великому домі, — заблагала Валансі. — Я б не змогла жити в палаці.

— Не можеш знизитися до нього після Блакитного Замку? — посміхнувся Баррі. — Не хвилюйся, медова моя. Я теж не зумів би жити в тому домі. Там великі мармурові сходи із позолоченими поручнями, а виглядає це все як меблевий магазин, де щойно знято цінники. Але він є гордістю татового серця. Ми знайдемо будиночок десь за межами Монреалю, — невеличкий, у справжньому селі, і досить близько від тата, щоб часто бачитися. Думаю, ми його самі збудуємо. Будинок, збудований власноруч, завжди кращий за готовий. А на літо повертатимемось на Міставіс. А восени подорожуватимо. Я хочу, щоб ти побачила Альгамбру, вона дуже схожа на Блакитний Замок із твоїх мрій, — так мені здається. А ще є старосвітський сад в Італії, там я тобі покажу, як місяць здіймається над Римом і світить крізь темні кипариси.

— Чи ж він чарівніший за місяць над Міставіс?

— Не чарівніший. Але це інші чари. Багато є видів чарівності. Валансі, до цього року ти жила серед бридоти. Ти нічого не знала про красу світу. Ми підійматимемось в гори, шукатимемо скарбів на базарах Самарканда, шукатимемо магію сходу і заходу, тримаючись за руки, дійдемо до краю світу. Я хочу це тобі показати, — побачити це ще раз твоїми очима. Дівчино, є мільйон речей, які я хочу тобі показати, зробити разом із тобою, сказати тобі. Це займе нам усе життя. А ще, зрештою, мусимо подумати про твій портрет у Тернея.

— Ти пообіцяєш мені одну річ? — урочисто запитала Валансі.

— Все, що завгодно, — необачно відповів Барні.

— Лише одну. Ніколи, нізащо, ні за яких обставин не споминати мені, що це я попросила тебе зі мною одружитися.

РОЗДІЛ XLIV

Витяг із листа, написаного міс Олів Стірлінг до містера Сесіла Прайса[71].

"Справді обурливо те, що божевільні витівки Досс обернулися подібним чином. Це змушує думати, що немає жодного сенсу поводитися як належить.

Я впевнена, що, коли вона пішла з дому, її розум був розладнаним. Це підтверджують її слова про купку піску. Звісно, я не думаю, що з її серцем щось було негаразд. Чи, можливо, Снайт чи Редферн, чи як його насправді звуть, змусив її вживати Лілові Пігулки у цій хатині на Міставіс і вилікував її. Непогане свідчення ефективності сімейного бізнесу, правда?

На вигляд він украй непоказна особа. Я сказала про це Досс, але все, що вона відповіла, це: "Мені не подобаються чоловіки з реклами комірців".

Безперечно, він не виглядає на чоловіка з реклами комірців. Хоча мушу зазначити, що тепер, коли він обстригся і пристойно вдягнувся, то набув певної вишуканості. Гадаю, Сесіле, тобі слід більше вправлятися. Це не дасть тобі надміру розповніти.

Також він запевняє, що це він Джон Фостер. Гадаю, ми маємо право вірити цьому або ж ні.

Старий доктор Редферн вручив їм два мільйони як весільний подарунок. Очевидно, ці Лілові Пігулки дають хліб і до хліба[72]. Вони збираються провести осінь в Італії, зиму в Єгипті, та об'їздити автомобілем усю Нормандію під час цвітіння яблунь. Але не в тій жахливій старій Ліззі. Редферн придбав чудове нове авто.

Що ж, думаю, я теж втечу і зганьблю себе. Це, схоже, виплачується.

Дядько Бен непристойно радіє. Дядько Джеймс теж. Метушня, яку вони здійняли навколо Досс, цілковито огидна. Тільки чути, як тітка Амелія промовляє: "Мій зять Бернард Редкліф" та "Моя дочка, місіс Бернард Редкліф". Мої мати й батько не кращі за решту родичів. Не помічають, що Валансі попросту сміється з них у кулак".

РОЗДІЛ XLV

У прохолодних сутінках вересневої ночі Валансі та Барні обернулися між приозерних сосен, щоб кинути прощальний погляд на Блакитний Замок. Міставіс тонув у тонко-невловимому бузковому світлі вечірньої зорі. Ніп і Так ліниво каркали між старих сосен. Щасливчик і Банджо м'явчали і нявчали кожен у своєму кошику в новому темно-зеленому автомобілі Барні. Коти вирушали до тітоньки Джорджіани. Вона мала ними опікуватися, доки Барні й Валансі не повернуться. Тітка Веллінгтон, сестра у других Сара та тітка Альберта теж благали привілею пильнувати котів, але ця честь дісталася тітоньці Джорджіані.

Валансі була в сльозах.

— Не плач, Промінчику. Наступного літа ми сюди повернемось. А тепер поїдемо у нашу справжню весільну подорож.

Валансі посміхнулася крізь сльози. Вона була такою щасливою, що це щастя її аж лякало. Але, хоч як б там краса її не чекала — "Слава, що була Елладою, велич, що була Римом[73]", принади одвічного Нілу, блиск Рів'єри, мечеті, палаци і мінарети, — вона чудово знала, що жодна річ, жодне місце, жоден дім у світі не мають чарівності її Блакитного Замку.

1

Рotpourri – ароматична суміш.

2

Луїза Великобританська (1848-1939) — член британської королівської сім'ї, віце-королева Канади.

3

"What is the difference between Doss and a mouse? — "The mouse wishes to harm the cheese and Doss wishes to charm the he's." Дослівно: яка різниця між Досс і мишкою? Мишка хоче угризти сир, а Досс думає як (когось) причарувати.

4

Шекспірівський король, убитий Макбетом.

5

В оригіналі — "relegated Valancy's opinions to limbo", тобто "приділивши думку Валансі до чистилища".

6

Приклад дуже частої в тексті повісті гри слів, в даному випадку зв'язаний із двозначністю слова "complexion". Реклама пропонує зберігати "шкіру обличчя" як у дівчинки-школярки, героїня іронічно застосовує слово до своєї не надто жіночної фігури.

7

Веджвуд — відома фабрика фарфорових та фаянсових виробів.

8

Muskoka — Маскока, Мускока, курортна місцевість в Онтаріо.

9

Are young ladies like bad grammarians? Because they can't decline matrimony. Чому з жінок кепські граматики? Бо вони не можуть провідміняти шлюбну пропозицію. Дотеп полягає на грі слів провідміняти-відхилити.

10

What two ages are apt to prove illusory? Mir-age and marri-age. Дотеп ґрунтується на тому, що слово age-вік є частиною слів "міраж" та "мар'яж".

11

Преподобний доктор, титул священника, вживаний у англіканській церкві.

12

Tin Lizzie — модель Форда.

13

Grey Slosson. Схоже, що ця модель автомобіля вигадана авторкою.

14

Семюел Піпс (англ. Samuel Pepys, 23 лютого 1633, Лондон — 26 травня 1703, Клепхем, на південь від Лондона) — англійський чиновник морського відомства, автор знаменитого щоденника про повсякденне життя лондонців періоду Стюартівської реставрації.

15

What is the difference between a donkey and a postage-stamp? One you lick with a stick and the other you stick with a lick — яка різниця між ослом і поштовою маркою? Осла треба вдарити палицею,а марку — приклеїти. Дотеп полягає в тому, що слово lick означає і лизати, і вдарити, а слово stick — і палиця, і приклеювати.

16

Євангеліє від Матфея, 13:12.