Фантастичні звірі і де їх шукати - Сторінка 3

А насамкінець хочу додати, що я з величезним задоволенням думаю про те, що цілі покоління юних чарівників і відьом набувають глибоких знань і уявлень про життя фантастичнх звірів, яких я з любов'ю описую на сторінках цієї книжки.

Класифікація міністерства магії

Відділ нагляду й контролю за магічними істотами надає відповідну класифікацію всім відомим видам звірів, людських істот і духів. Завдяки цьому можна отримати загальні уявлення про рівень загрози кожної з таких істот. Ця класифікація складається з таких п'яти категорій:

Класифікація Міністерства магії (КММ)

ХХХХХ Прагне вбивати чаклунів /не піддається приборкуванню чи одомашненню.

ХХХХ Небезпечний /потребує спеціалізованих знань /може бути контрольований висококваліфікованим чаклуном

XXX Для контролю достатньо компетентного чаклуна

XX Безпечний /піддається одомашненню

X Нудний

У деяких випадках я відчував необхідність додаткового пояснення, чому певні звірі класифіковано саме так, для чого робив відповідні примітки під текстом.

Фантастичні звірі від А до Я

А

АВҐУРІЯ (Augurey)

(або ірландський фенікс)

КММ: XX

Батьківщина авґурії — Британія та Ірландія, хоч подеколи її можна зустріти і в інших країнах північної Європи.

На вигляд авґурія нагадує недогодованого грифа — це хирлява й вічно скорботна зелено-чорна пташка.

Авґурія надзвичайно полохлива, гніздиться в ожинових чагарниках, харчується великими комахами й феями, літає тільки під проливним дощем, а решту часу ховається в своєму сльозоподібному гніздечку.

В авґурії характерний глухий пульсуючий крик, який провіщає, як колись вважали, смерть. Чарівники обходили стороною авґурині гнізда, остерігаючись почути це душогубне пулькання, — подейкували, що не один чаклун зазнав серцевого нападу, коли, проходячи повз чагарник, раптом чув голосіння невидимої авґурії.[11] Однак ґрунтовні дослідження виявили згодом, що авґурії своїм голосінням просто провіщають наближення дощу.[12] Відтоді за авґуріями закріпилася слава домашніх синоптиків, хоч багато кому може здатися нестерпним їхнє мало не безперервне пулькання впродовж дощових осінніх місяців. Пера авґурій зовсім не надаються для письма, адже вони чорнилонепроникні.

АКРОМАНТУЛА (Acromantula)

КММ: ХХХХХ

Акромантула — потворна шестиока павучиха, що має здатність розмовляти людською мовою. Походить з Борнео, де живе в гущавині джунґлів.

Основні риси — густа чорна шерсть на тілі, розмах лап до 4,5 метрів; клешні, що характерно клацають, коли акромантула збуджена або сердита; отруйні виділення.

Акромантула — м'ясоїдний хижак, віддає перевагу великій здобичі. Плете своє павутиння у формі купола на поверхні землі. Самиці більші за самців і можуть відкладати до сотні яєць одночасно. Ці яйця м'які й білі, завбільшки з великий м'яч. Малі павучата вилуплюються протягом шести-восьми тижнів. Відділ нагляду й контролю за магічними істотами надав яйцям акромантули категорію неринкового товару класу "А", а це означає, що за їхнє імпортування або продаж призначають суворе покарання.

Припускають, що цю бестію вивели самі чаклуни, ймовірно, з метою захисту своїх поселень та охорони скарбів, оскільки зазвичай заради цього й створюють магічних монстрів.[13] Незважаючи на майже людський інтелект, акромантула не піддається дресируванню і є вкрай небезпечна як для чаклунів, так і для маґлів.

Чутки про заснування в Шотландії цілої колонії акромантул залишаються непідтвердженими.

Б

БАГНЮК (Dugbog)

КММ: XXX

Багнюк — істота, що живе в болотах Європи, а також Північної й Південної Америки.

У нерухомому стані багнюк нагадує колоду трухлявою дерева, однак якщо придивитися пильніше, можна побачити лапи з плавцями й дуже гострі зуби. Він ковзається і в'ється в багні, живлячись зазвичай дрібними ссавцями, й може завдати значної шкоди кісточкам людських ніг.

Улюблений харч багнюка — мандрагора. Відомі випадки, коли вирощувачі мандрагор, смикаючи за листя своєї найціннішої рослини, бачили внизу лише криваву безформну масу, що залишилась після відвідин багнюка.

БУНДІМУНКА (Bundimun)

КММ: XXX

Бундімунки трапляються по цілому світі. Вони заводяться в житлових помешканнях, спритно залазячи під підлогу і за плінтуси. Про присутність бундімунки зазвичай неважко здогадатися за гидким гнилистим смородом. Бундімунка виділяє слиз, від якого розкладається фундамент будівлі, в якій вона перебуває.

Непотривожена бундімунка нагадує зеленувату плісняву з очима, але коли її налякати, вона квапливо втікає, перебираючи численними хирлявими лапками. Харчується вона брудом.

Очисне закляття може звільнити будинок від засилля бундімунок, але якщо вони встигли розплодитись у надто великій кількості, необхідно негайно, не чекаючи, доки будівля завалиться, зв'язатися з Відділом нагляду й контролю за магічними істотами (підрозділ боротьби зі шкідниками). Розбавлені виділення бундімунок використовують у деяких магічних очисних рідинах.

В

ВАСИЛІСК (Basilisk)

(або Зміїний король)

КММ: ХХХХХ

Перший історично зафіксований Василіск був виведений Герпом Смердючим, грецьким темним чаклуном і парселмовцем, який виявив у результаті численних експериментів, що з курячого яйця, висидженого жабою, вилуплюється гігантський змій, наділений дуке небезпечними здібностями.

Василіск — ядучо-зелений змій, що сягає до п'ятнадцяти метрів завдовжки. Голову самця прикрашає яскраво-червоне оперення. Його зуби виділяють смертельну отруту, та найстрашніша його зброя — погляд великих жовтих очей. Той, хто в них погляне, миттєво помре.

Якщо в нього буде достатньо їжі (а Василіск харчується всіма видами ссавців і птахів, а також більшістю плазунів), змій може прожити надзвичайно довго. Василіск Герпа Смердючого проіснував, за переказами, мало не дев'ятсот років.

Виведення Василісків було оголошено незаконним ще за часів середньовіччя, хоч факт цієї процедури легко приховати — достатньо забрати куряче яйце з-під жаби, якщо Відділ нагляду й контролю за магічними істотами нагряне з перевіркою. Однак Василіски є загрозою навіть для темних чаклунів, адже ніхто, крім парселмовців, не здатен ними керувати, тому в Британії впродовж останніх чотирьохсот років не було зафіксовано жодного факту появи Василісків.

ВОВКУЛAKA

(Werewolf)

КMM: ХХХХ[14]

Вовкулаки трапляються по цілому світі, хоча вважається, що вони походять з північної Європи.

Люди обертаються на вовкулаків лише після укусу. Хоч ця хвороба й невиліковна, однак останні здобутки в зіллєварінні великою мірою пом'якшують найстрашніші симптоми. Раз на місяць, коли місяць стає повний, досі здоровий і нормальний чарівник або постраждалий маґл перетворюється на кровожерного звіра. Вовкулака практично єдиний із фантастичних істот активно полює на людей, надаючи перевагу цій здобичі перед усіма іншими.

ВОГНЕКРАБ (Fire Crab)

KМ: XXX

Незважаючи на свою назву, вогнекраб нагадує радше велику черепаху з панцирем, інкрустованим коштовним камінням. На Фіджі, звідки він родом, цілу узбережну смугу було перетворено на заповідник. Вогнекрабів захищали не тільки від маґлів, які можуть спокуситися на коштовний панцир, а й від не надто сумлінних чаклунів, що виготовляють з цих панцирів дуже цінні казанки.

Вогнекраб має, однак, і власний засіб захисту: коли на нього напасти, він відстрілюється струменями полум'я із задньої частини тіла. Вогнекрабів експортують до інших країн як домашніх тварин, але для цього потрібна спеціальна ліцензія.

Г

ГІПОГРИФ (Hippogriff)

KM: XXX

Гіпогриф родом з Європи, хоч зараз проживає по цілому світі.

Має голову гігантського орла і тулуб коня.

Його можна приручити, але такі спроби можуть робити лише фахівці.

При наближенні до гіпогрифа слід підтримувати з ним зоровий контакт. Ваш уклін свідчить про добрі наміри. Якщо гіпогриф відповість вам поклоном у відповідь, до нього можна безпечно підходити ближче.

Гіпогриф харчується земляними комахами, а також їсть птахів та невеличких ссавців.

Готуючись давати приплід, гіпогрифи споруджують на землі гнізда, куди відкладають по одному великому крихкому яйцю, з якого уже за добу вилуплюються нащадки. Малі гіпогрифенята протягом тижня набувають навичок літання, однак супроводжувати своїх батьків у довших перельотах вони можуть лише через кілька місяців.

ГІПОКАМПУС (Hippocampus)

KM: XXX

Гіпокампус родом із Греції. Має голову й перед коня, а задню частину тулуба і хвіст — величезної риби.

Хоча зазвичай цей вид трапляється в Середземномор'ї, один розкішний екземпляр блакитно-чалої масті був упійманий русаліями 1949 року біля берегів Шотландії і згодом одомашнений ними. Гіпокампус відкладає великі напівпрозорі яйця, крізь які можна бачити пуголошаток.

ГНОМ (Gnome)

KМ: XX

Гном — типовий шкідник, що мешкає в садах і городах півночі Європи та Північної Америки. Може сягати тридцяти сантиметрів заввишки, має непропорційно велику голову і тверді, кістляві ступні.

Гнома можна вигнати з саду, розкрутивши його над головою, аж поки йому світ замакітриться, а тоді пошпурити його через огорожу. Як альтернативу можна використовувати джарвів, хоч сьогодні чимало чаклунів вважають такий метод розгномінування надто жорстоким.

ГОРКОЛУМП (Horklump)

KМ: X

Горколумп походить зі Скандинавії, але зараз цей вид поширився по всій північній Європі.

Горколумп нагадує м'ясистий, з рожевим відтінком гриб, укритий рідкою, але доволі жорсткою чорною щетиною.

Надзвичайно плодовитий, горколумп може за кілька днів розмножитися по всьому саду. У пошуках улюбленої поживи — хробаків, він проникає в землю напрочуд жилавими щупальцями, що слугують йому замість коріння.

Горколумп — вишуканий делікатес для гномів, а поза тим з нього немає жодної явної користі.

ГРИФОН (Griffin)

KM: ХХХХ

Грифон походить із Греції, він має передні лапи й голову гігантського орла, а тулуб і задні лапи — лева.

Як і сфінкса (див. далі), його часто використовують чаклуни для охорони скарбів. Хоча грифони люті і ярі, відомий випадок, коли група висококваліфікованих чаклунів зуміла нав'язати з одним із них приятельські стосунки.

Харчуються грифони сирим м'ясом.

Ґ

ҐРАПОРІГ (Graphorn)

KM: XXXX

Ґрапорога можна зустріти в гірських районах Європи.

Це великий сірувато-фіолетовий звір з горбатою спиною та двома довжелезними гострими рогами.