Флорентіна - Сторінка 10

- Джеймс Крюс -

Перейти на сторінку:

Arial

-A A A+

Вони, ніби змовившись, мовчки дивились на нього.

Він ніколи не мав такого доброго асистента, як дружина. А в його роботі добрий асистент багато важив. Та не менше важила й тяжко хвора донька. Він нерішуче мовив:

— Визнаю, що в цьому випадку треба найперше подумати про Флорентіну. Але де я знайду так швидко досвідченого помічника? Не так легко його знайти!

— А ще багато роботи коло того фільму? — спиталася тітонька Роза.

— Та тижнів на чотири чи п'ять.

— То нехай би,— мовила крамарка високим, дивним навіть для неї самої голосом,— нехай би ті п'ять тижнів Флорентіна побула в мене.

— Пррравду кажучи, це безумовно було б найкраще,— сказав лікар.

— Чудово! Я зостаюся тут! — вигукнула дитина в ліжку.— А коли мені можна буде вставати, я тут піду до школи. Уявляєте, тут для всіх класів тільки одна кімната й один учитель.

— Ні, вже двоє,— поправила її Боббі.

Флорентінина мама, що ніяк не могла отямитись, промурмотіла: [307]

— Дивина та й годі!

Вона придивлялася до тітоньки Рози, а тітонька Роза до неї.

— Мабуть, це найкраща рада,— обережно мовив Флорентінин тато.

— Коли це не завдасть великого клопоту панні Розі,— чемно сказала мама.— У неї ж є ще й крамниця.

— Ні, ні, це не завдасть великого клопоту,— усміхнулась крамарка.— Навпаки!

її обличчя сяяло, як місяць уповні.

На цьому, власне, розповідь завершується, і нам після такої щасливої останньої яви годилося б опустити завісу.

Та хотілося б залишити ще одненьку шпаринку й побачити, що ж воно буде далі. А далі все діється, як у гарній казці.

Тітонька Роза впродовж п'яти тижнів, весело базікаючи, розподіляла свій час між зеленим милом, вершковими карамелями, експортним пивом та своєю названою донечкою Флорентіною.

Шульце-Нойберги повернулися до міста, бо в дітей почалася школа, але щовихідного наїздили до Тафернвіза й перевідували Флорентіну.

Батьки теж частенько приїздили у так звані вільні свої дні до невеличкого села, а коли фільм був готовий, мама забрала Флорентіну додому й вирішила, що буде краще, як чоловік тим часом сам зароблятиме гроші. А в неї були важливіші обов'язки.

На цьому завіса падає зовсім, бо дітям, батькам, муніципальним радникам і дрібним крамарям, про яких ви прочитали, треба знов братися до роботи і пильнувать уроків, синів, дочок, голубів, пива та квашених огірків. Отож, на все вам добре!