Гамлет (переклад О. Грязнова) - Сторінка 15
- Вільям Шекспір -
А доти хай це будуть портупеї. Та не будемо відхилятися. Отже, шість араб-ських коней проти шести французьких рапір, їх причандалів і трьох пар гужів з повчальними прикрасами. За що ж це все прозакладено, як ви сказали?
О з р і к. Король стверджує, принце, що при обміні ударами Лаерт у дванад-цяти сутичках візьме верх над вами не більш ніж на три удари. На таке спів-відношення сил, дванадцять до дев'яти, король і зробив свою ставку. Це можна було б негайно перевірити, якщо ваша високість зволить відповісти.
Г а м л е т. А якщо я відповім: ні?
О з р і к. Я хотів сказати, принце: якщо ви дасте згоду.
Г а м л е т. Сер, я буду гуляти цією залою. Як його величності відомо, зараз час мого відпочинку. Хай принесуть рапіри. Якщо цьому добродію охота і король не змінить свого наміру, я спробую, якщо зможу, виграти його парі. Коли ж ні, мені дістануться тільки сором і невідбиті удари суперника.
О з р і к. Можу я саме так передати ваші слова?
Г а м л е т. Саме так, сер, з прикрасами, які вам до смаку.
О з р і к. Доручаю себе у своїй відданості вашій високості.
Г а м л е т. Щиро ваш, щиро ваш…
Озрік виходить.
Добре робить, що доручає. Ніхто інший за нього не поручиться.
Г о р а ц і о. Побігло курчатко із шкарлупкою на голівці.
Г а м л е т. Він, певне, і материнських грудей не брав інакше, як з розшарку-ванням. Такі вони усі, сучасні. Вони підхопили загальний тон і зовнішні прийоми поводження, якусь закваску, з допомогою якої вони висловлюють свої безглузді і вимучені думки. А варто на них дмухнути – і бульбашок як не було.
Входить в е л ь м о ж а.
В е л ь м о ж а. Принце, його величність вас вітав через молодого Озріка, і той приніс відповідь, що ви чекаєте на нього у цій залі. Він послав дізнатись, чи залишилось у вас бажання змагатися з Лаертом, чи ви б хотіли відкласти.
Г а м л е т. Я постійний у своїх рішеннях. Вони співпадають з бажаннями ко-роля. Якщо йому це зручно, то я готовий. Зараз чи коли завгодно, тільки б я почував себе так само добре, як тепер.
В е л ь м о ж а. Тоді король, королева і всі інші зійдуть сюди.
Г а м л е т. В добрий час.
В е л ь м о ж а. Королева бажала би, щоб перед змаганням ви помирились з Лаертом.
Г а м л е т. Це добра порада.
Вельможа іде геть.
Г о р а ц і о. Ви програєте заклад, мій принце.
Г а м л е т. Не думаю. Відколи він поїхав до Франції, я постійно вправлявся. При зайвих очках я виграю. Та не повіриш, як недобре в мене на душі! Втім, пусте.
Г о р а ц і о. Ні, як же, мій принце!
Г а м л е т. Це, звичайно, дурниці. І разом з тим якесь передчуття, яке зупини-ло б жінку.
Г о р а ц і о. Якщо у вас душа не не місці, слухайтесь її. Я піду їм назустріч і попереджу, що вам не по собі.
Г а м л е т. Ні в якому разі. Треба бути вищим забобонів. На все божа воля, навіть у житті і смерті горобця. Як щось зі мною має трапитись зараз, значить цього не доведеться чекати. Якщо не зараз, однаково цього не обминеш. Найголовніше – бути завжди готовим. Раз ніхто не знає своєї останньої години, чому б не зібратись завчасно? Будь що буде!
Входять к о р о л ь, к о р о л е в а, Л а е р т, О з р і к,
почет, слуги з рапірами та інші.
К о р о л ь
Стій, Гамлете. Дай вам з'єднаю руки.
(Вкладує руку Лаерта в Гамлетову.)
Г а м л е т
Я знехотя образив вас, Лаерте,
То ви, як дворянин, мені пробачте.
Усі довкола знають, та і ви,
Можливо, чули, що мою свідомість
Затьмарює хвороба час від часу.
Усе, чим зачепити міг я вас,
І вашу честь, і ваші почуття,
Хвороба непоступлива зробила.
Чи винен в цьому Гамлет? Ні, не винен.
Якщо я вас образив у нестямі,
Чи Гамлет вас образив? Ні, не він.
Хто винен тут? Лише його безумство.
Якщо це так, то Гамлет – позивач,
Бо і для нього це безумство – кривдник.
Я заявляю голосно, при всіх:
Якщо я зло творив, то ненавмисне.
Хай вибачать мені великодушно
За те, що я стрілу пустив над дахом
І в брата вцілив.
Л а е р т
В глибині душі,
Де й місце для ненависті, прощаю.
Та інша справа честь: тут свій закон,
І вибачити я не маю права,
Аж поки строгі судді і знавці
Не розберуть, чи можу я миритись.
А до тих пір приймаю вашу дружбу
І дружбою за неї відплачу.
Г а м л е т
Сердечно радий і приймаю виклик
Із спокоєм душевним. – Де рапіри?
Л а е р т
Мені одну.
Г а м л е т
Я вигідний суперник.
Майстерність ваша поруч із моєю
Засяє, наче зірка.
Л а е р т
Не кепкуйте.
Г а м л е т
Життям клянуся, що кажу серйозно.
К о р о л ь
Роздайте їм рапіри. – Вам відомі
Умови поєдинку?
Г а м л е т
Так, мілорде.
Ви ставите на слабість проти сили.
К о р о л ь
Щоб урівняти шанси в боротьбі,
Він поступився аж на три удари.
Л а е р т
Рапіра заважка. Подайте іншу.
Г а м л е т
Мені якраз. – Чи рівні в довжину?
О з р і к
Так, милий принце.
Вони готуються до бою.
К о р о л ь
Дайте нам вина.
При першому і другому ударі,
Що зробить принц, або коли відіб'є
Удар у третій сутичці – стріляти
З усіх бійниць у замку із гармат.
За Гамлета король підніме кубок,
Перлину в нього кинувши, ціннішу
За ту, яку носили у короні
Чотири королі. Подайте кубки.
Хай грім литавр доповідає трубам,
А труби сповіщають гармашам,
Гармати – небу, небеса – землі
Тост короля за Гамлета. – Почнімо.
Увага, судді! Пильно придивляйтесь.
Г а м л е т
Готуйтесь.
Л а е р т
Б'юсь.
Б'ються.
Г а м л е т
Удар.
Л а е р т
Відбито.
Г а м л е т
Судді!
О з р і к
Удар, чіткий удар.
Л а е р т
Почнемо знов.
К о р о л ь
Твоя перлина, Гамлете. Я п'ю
За успіх твій.
Труби і гарматні постріли за сценою.
Подайте кубок принцу.
Г а м л е т
Не час ще пити. Потім. – Захищайтесь.
Б'ються.
Іще удар. Ви згідні?
Л а е р т
Так. Удар.
К о р о л ь
Наш син перемагає в поєдинку.
К о р о л е в а
Дай, Гамлете, з обличчя стерти піт.
Ось хусточка. Як ти розгарячився!
За успіх твій я випити повинна.
Г а м л е т
О матінко…
К о р о л ь
Не пий вина, Гертрудо!
К о р о л е в а
Я хочу пити. П'ю за тебе, сину!
К о р о л ь
(на бік)
Отрута в кубку! Їй нема рятунку!
Г а м л е т
Ні, матінко, мені ще рано пити.
К о р о л е в а
Дай, сину, обітру тобі лице.
Л а е р т
Ну, а тепер ударю я.
К о р о л ь
Навряд.
Л а е р т
(на бік)
Хоч вчинок проти совісті.
Г а м л е т
Лаерте,
Прошу: зі мною втретє не жартуйте,
На повну силу бийтесь; я боюсь,
Що ви мене пестунчиком вважали.
Л а е р т
Ви думаєте?
Б'ються.
О з р і к
Промах у обох.
Л а е р т
Так ось же вам!
Лаерт ранить Гамлета; потім у сутичці вони
міняються рапірами і Гамлет ранить Лаерта.
К о р о л ь
Розборонити їх!
Г а м л е т
Ні, ще!
Королева падає.
О з р і к
На допомогу королеві!
Г о р а ц і о
В крові обидва. – Як це сталось, принце?
О з р і к
Ну як, Лаерте?
Л а е р т
Хитро розставляв
Я, Озріку, тенета. Та кулик
Потрапив сам у них за віроломство.
Г а м л е т
Що з матір'ю?
К о р о л ь
Звичайна непритомність.
Упала, кров побачивши.
К о р о л е в а
Неправда.
Мій Гамлете! Отруєне вино!
(Вмирає.)
Г а м л е т
Між нами зрада! Гей! Закрийте двері!
Шукайте винуватця!
Л а е р т
Не шукай.
Тобі нема рятунку від отрути,
Не більш як півгодини проживеш.
Не допоможе аніяке зілля.
Рапіра ця отруєна і гостра.
Я гину сам за підлість і не встану.
Померла королева. Ні, не можу…
Король, один король у всьому винен!
Г а м л е т
Отруєна рапіра? Ну, то йди
Сміливо за призначенням!
(Заколює короля.)
В с і
Тут зрада!
К о р о л ь
Рятуйте, друзі! Він мене лиш ранив.
Г а м л е т
Так на ж тобі, убивце сластолюбний!
Ось кубок твій. Ковтай свою перлину!
І вирушай за матір'ю услід!
Король вмирає.
Л а е р т
Він заслужив розплату, бо отруту
Він сам у кубок кинув. А тепер,
Мій благородний Гамлете, прощаймось.
Тобі прощаю смерть свою і батька,
А ти мені свою пробачиш смерть!
(Вмирає.)
Г а м л е т
Пробач йому господь! Я йду за ним.
Всьому кінець, Гораціо. Прощайте
І ви, моя злощасна королево!
А ви, фіналу свідки безголосі,
Якби ще мав я час (та тільки смерть –
Безжальний конвоїр, що не чекає),
Я стільки б розказав… Та все одно.
Гораціо, я гину! Ти живий,
То людям розкажи про мене правду.
Г о р а ц і о
Цьому не бути. Тут ще є отрута.
Не данець я, а римлянин скоріш.
Г а м л е т
Якщо ти чоловік, облиш цей кубок.
Як я з'явлюсь на суд нащадків наших,
Коли не знає істини ніхто?
Якщо мені ти друг, то ти на час
Поступишся обіцяним блаженством.
Подихай ще турботами життя
І розкажи про мене.
Далекий марш і постріли за сценою.
Що за шум?
О з р і к
То Фортінбрас, що переміг поляків,
Додому ідучи, дає салют
На честь послів англійських.
Г а м л е т
Я вмираю.
Отрута діє. Вже мене живим
Із Англії посольство не застане.
Передрікаю: вибір ваш впаде
На Фортінбраса. Сам я теж за нього.
Гораціо, скажи йому про це
І що тут відбулось. А далі – тиша.
(Вмирає.)
Г о р а ц і о
Розбилось серце рідкісне. Нехай
Він мирно спить під співи херувимів!
Навіщо ж з барабанами сюди?
Марш за сценою.
Входять Ф о р т і н б р а с і англійські посли
з барабанним боєм, знаменами і почетом.
Ф о р т і н б р а с
Де відбулась подія ця?
Г о р а ц і о
Яка?
Скорботна і печальна? Саме тут.
Ф о р т і н б р а с
Уся ця кров кричить про різанину.
Гучний бенкет, мабуть, в чертогах смерті,
Що стільки жертв безладно і поспішно
Вона поклала тут.
П е р ш и й п о с о л
Дивитись страшно!
Із Англії новини запізнились.
Загинув той, кому везли ми звістку
Про страту Розенкранца й Гільденстерна
З письмової вимоги короля.
Хто скаже нам спасибі?
Г о р а ц і о
Не король.
І від живого дяки ви б не мали.
Він зовсім смерті їх не домагався.
Якщо вже довелося вам зустрітись
Дорогами із Англії і Польщі
На цій крові, то накажіть покласти
Покійних на високому помості,
І я вам привселюдно розкажу
Про все, що сталось. Розкажу про темні,
Криваві і безжалісні діла,
Негадані і помилкові вбивства,
Покарану дволичність і, нарешті,
Про підступи, що привели до смерті
Призвідців. Ось що маю неодмінно
Я розповісти вам.
Ф о р т і н б р а с
Давайте слухать
І скличемо на раду найзнатніших.
Не в добрий час мені всміхнулось щастя.
У мене є права на данський трон.
Я пред'явлю їх.
Г о р а ц і о
І про це я мушу
Сказати всім від імені того,
Чий голос є вагомим і ухвальним.
Та поспішаймо, доки темний натовп
Не натворив ні смут, ні беззаконня.
Ф о р т і н б р а с
Хай Гамлета піднімуть на поміст,
Як воїна, чотири капітани.
Він заслужив, щоб стати королем,
Та не судилось.
О з р і к. Король стверджує, принце, що при обміні ударами Лаерт у дванад-цяти сутичках візьме верх над вами не більш ніж на три удари. На таке спів-відношення сил, дванадцять до дев'яти, король і зробив свою ставку. Це можна було б негайно перевірити, якщо ваша високість зволить відповісти.
Г а м л е т. А якщо я відповім: ні?
О з р і к. Я хотів сказати, принце: якщо ви дасте згоду.
Г а м л е т. Сер, я буду гуляти цією залою. Як його величності відомо, зараз час мого відпочинку. Хай принесуть рапіри. Якщо цьому добродію охота і король не змінить свого наміру, я спробую, якщо зможу, виграти його парі. Коли ж ні, мені дістануться тільки сором і невідбиті удари суперника.
О з р і к. Можу я саме так передати ваші слова?
Г а м л е т. Саме так, сер, з прикрасами, які вам до смаку.
О з р і к. Доручаю себе у своїй відданості вашій високості.
Г а м л е т. Щиро ваш, щиро ваш…
Озрік виходить.
Добре робить, що доручає. Ніхто інший за нього не поручиться.
Г о р а ц і о. Побігло курчатко із шкарлупкою на голівці.
Г а м л е т. Він, певне, і материнських грудей не брав інакше, як з розшарку-ванням. Такі вони усі, сучасні. Вони підхопили загальний тон і зовнішні прийоми поводження, якусь закваску, з допомогою якої вони висловлюють свої безглузді і вимучені думки. А варто на них дмухнути – і бульбашок як не було.
Входить в е л ь м о ж а.
В е л ь м о ж а. Принце, його величність вас вітав через молодого Озріка, і той приніс відповідь, що ви чекаєте на нього у цій залі. Він послав дізнатись, чи залишилось у вас бажання змагатися з Лаертом, чи ви б хотіли відкласти.
Г а м л е т. Я постійний у своїх рішеннях. Вони співпадають з бажаннями ко-роля. Якщо йому це зручно, то я готовий. Зараз чи коли завгодно, тільки б я почував себе так само добре, як тепер.
В е л ь м о ж а. Тоді король, королева і всі інші зійдуть сюди.
Г а м л е т. В добрий час.
В е л ь м о ж а. Королева бажала би, щоб перед змаганням ви помирились з Лаертом.
Г а м л е т. Це добра порада.
Вельможа іде геть.
Г о р а ц і о. Ви програєте заклад, мій принце.
Г а м л е т. Не думаю. Відколи він поїхав до Франції, я постійно вправлявся. При зайвих очках я виграю. Та не повіриш, як недобре в мене на душі! Втім, пусте.
Г о р а ц і о. Ні, як же, мій принце!
Г а м л е т. Це, звичайно, дурниці. І разом з тим якесь передчуття, яке зупини-ло б жінку.
Г о р а ц і о. Якщо у вас душа не не місці, слухайтесь її. Я піду їм назустріч і попереджу, що вам не по собі.
Г а м л е т. Ні в якому разі. Треба бути вищим забобонів. На все божа воля, навіть у житті і смерті горобця. Як щось зі мною має трапитись зараз, значить цього не доведеться чекати. Якщо не зараз, однаково цього не обминеш. Найголовніше – бути завжди готовим. Раз ніхто не знає своєї останньої години, чому б не зібратись завчасно? Будь що буде!
Входять к о р о л ь, к о р о л е в а, Л а е р т, О з р і к,
почет, слуги з рапірами та інші.
К о р о л ь
Стій, Гамлете. Дай вам з'єднаю руки.
(Вкладує руку Лаерта в Гамлетову.)
Г а м л е т
Я знехотя образив вас, Лаерте,
То ви, як дворянин, мені пробачте.
Усі довкола знають, та і ви,
Можливо, чули, що мою свідомість
Затьмарює хвороба час від часу.
Усе, чим зачепити міг я вас,
І вашу честь, і ваші почуття,
Хвороба непоступлива зробила.
Чи винен в цьому Гамлет? Ні, не винен.
Якщо я вас образив у нестямі,
Чи Гамлет вас образив? Ні, не він.
Хто винен тут? Лише його безумство.
Якщо це так, то Гамлет – позивач,
Бо і для нього це безумство – кривдник.
Я заявляю голосно, при всіх:
Якщо я зло творив, то ненавмисне.
Хай вибачать мені великодушно
За те, що я стрілу пустив над дахом
І в брата вцілив.
Л а е р т
В глибині душі,
Де й місце для ненависті, прощаю.
Та інша справа честь: тут свій закон,
І вибачити я не маю права,
Аж поки строгі судді і знавці
Не розберуть, чи можу я миритись.
А до тих пір приймаю вашу дружбу
І дружбою за неї відплачу.
Г а м л е т
Сердечно радий і приймаю виклик
Із спокоєм душевним. – Де рапіри?
Л а е р т
Мені одну.
Г а м л е т
Я вигідний суперник.
Майстерність ваша поруч із моєю
Засяє, наче зірка.
Л а е р т
Не кепкуйте.
Г а м л е т
Життям клянуся, що кажу серйозно.
К о р о л ь
Роздайте їм рапіри. – Вам відомі
Умови поєдинку?
Г а м л е т
Так, мілорде.
Ви ставите на слабість проти сили.
К о р о л ь
Щоб урівняти шанси в боротьбі,
Він поступився аж на три удари.
Л а е р т
Рапіра заважка. Подайте іншу.
Г а м л е т
Мені якраз. – Чи рівні в довжину?
О з р і к
Так, милий принце.
Вони готуються до бою.
К о р о л ь
Дайте нам вина.
При першому і другому ударі,
Що зробить принц, або коли відіб'є
Удар у третій сутичці – стріляти
З усіх бійниць у замку із гармат.
За Гамлета король підніме кубок,
Перлину в нього кинувши, ціннішу
За ту, яку носили у короні
Чотири королі. Подайте кубки.
Хай грім литавр доповідає трубам,
А труби сповіщають гармашам,
Гармати – небу, небеса – землі
Тост короля за Гамлета. – Почнімо.
Увага, судді! Пильно придивляйтесь.
Г а м л е т
Готуйтесь.
Л а е р т
Б'юсь.
Б'ються.
Г а м л е т
Удар.
Л а е р т
Відбито.
Г а м л е т
Судді!
О з р і к
Удар, чіткий удар.
Л а е р т
Почнемо знов.
К о р о л ь
Твоя перлина, Гамлете. Я п'ю
За успіх твій.
Труби і гарматні постріли за сценою.
Подайте кубок принцу.
Г а м л е т
Не час ще пити. Потім. – Захищайтесь.
Б'ються.
Іще удар. Ви згідні?
Л а е р т
Так. Удар.
К о р о л ь
Наш син перемагає в поєдинку.
К о р о л е в а
Дай, Гамлете, з обличчя стерти піт.
Ось хусточка. Як ти розгарячився!
За успіх твій я випити повинна.
Г а м л е т
О матінко…
К о р о л ь
Не пий вина, Гертрудо!
К о р о л е в а
Я хочу пити. П'ю за тебе, сину!
К о р о л ь
(на бік)
Отрута в кубку! Їй нема рятунку!
Г а м л е т
Ні, матінко, мені ще рано пити.
К о р о л е в а
Дай, сину, обітру тобі лице.
Л а е р т
Ну, а тепер ударю я.
К о р о л ь
Навряд.
Л а е р т
(на бік)
Хоч вчинок проти совісті.
Г а м л е т
Лаерте,
Прошу: зі мною втретє не жартуйте,
На повну силу бийтесь; я боюсь,
Що ви мене пестунчиком вважали.
Л а е р т
Ви думаєте?
Б'ються.
О з р і к
Промах у обох.
Л а е р т
Так ось же вам!
Лаерт ранить Гамлета; потім у сутичці вони
міняються рапірами і Гамлет ранить Лаерта.
К о р о л ь
Розборонити їх!
Г а м л е т
Ні, ще!
Королева падає.
О з р і к
На допомогу королеві!
Г о р а ц і о
В крові обидва. – Як це сталось, принце?
О з р і к
Ну як, Лаерте?
Л а е р т
Хитро розставляв
Я, Озріку, тенета. Та кулик
Потрапив сам у них за віроломство.
Г а м л е т
Що з матір'ю?
К о р о л ь
Звичайна непритомність.
Упала, кров побачивши.
К о р о л е в а
Неправда.
Мій Гамлете! Отруєне вино!
(Вмирає.)
Г а м л е т
Між нами зрада! Гей! Закрийте двері!
Шукайте винуватця!
Л а е р т
Не шукай.
Тобі нема рятунку від отрути,
Не більш як півгодини проживеш.
Не допоможе аніяке зілля.
Рапіра ця отруєна і гостра.
Я гину сам за підлість і не встану.
Померла королева. Ні, не можу…
Король, один король у всьому винен!
Г а м л е т
Отруєна рапіра? Ну, то йди
Сміливо за призначенням!
(Заколює короля.)
В с і
Тут зрада!
К о р о л ь
Рятуйте, друзі! Він мене лиш ранив.
Г а м л е т
Так на ж тобі, убивце сластолюбний!
Ось кубок твій. Ковтай свою перлину!
І вирушай за матір'ю услід!
Король вмирає.
Л а е р т
Він заслужив розплату, бо отруту
Він сам у кубок кинув. А тепер,
Мій благородний Гамлете, прощаймось.
Тобі прощаю смерть свою і батька,
А ти мені свою пробачиш смерть!
(Вмирає.)
Г а м л е т
Пробач йому господь! Я йду за ним.
Всьому кінець, Гораціо. Прощайте
І ви, моя злощасна королево!
А ви, фіналу свідки безголосі,
Якби ще мав я час (та тільки смерть –
Безжальний конвоїр, що не чекає),
Я стільки б розказав… Та все одно.
Гораціо, я гину! Ти живий,
То людям розкажи про мене правду.
Г о р а ц і о
Цьому не бути. Тут ще є отрута.
Не данець я, а римлянин скоріш.
Г а м л е т
Якщо ти чоловік, облиш цей кубок.
Як я з'явлюсь на суд нащадків наших,
Коли не знає істини ніхто?
Якщо мені ти друг, то ти на час
Поступишся обіцяним блаженством.
Подихай ще турботами життя
І розкажи про мене.
Далекий марш і постріли за сценою.
Що за шум?
О з р і к
То Фортінбрас, що переміг поляків,
Додому ідучи, дає салют
На честь послів англійських.
Г а м л е т
Я вмираю.
Отрута діє. Вже мене живим
Із Англії посольство не застане.
Передрікаю: вибір ваш впаде
На Фортінбраса. Сам я теж за нього.
Гораціо, скажи йому про це
І що тут відбулось. А далі – тиша.
(Вмирає.)
Г о р а ц і о
Розбилось серце рідкісне. Нехай
Він мирно спить під співи херувимів!
Навіщо ж з барабанами сюди?
Марш за сценою.
Входять Ф о р т і н б р а с і англійські посли
з барабанним боєм, знаменами і почетом.
Ф о р т і н б р а с
Де відбулась подія ця?
Г о р а ц і о
Яка?
Скорботна і печальна? Саме тут.
Ф о р т і н б р а с
Уся ця кров кричить про різанину.
Гучний бенкет, мабуть, в чертогах смерті,
Що стільки жертв безладно і поспішно
Вона поклала тут.
П е р ш и й п о с о л
Дивитись страшно!
Із Англії новини запізнились.
Загинув той, кому везли ми звістку
Про страту Розенкранца й Гільденстерна
З письмової вимоги короля.
Хто скаже нам спасибі?
Г о р а ц і о
Не король.
І від живого дяки ви б не мали.
Він зовсім смерті їх не домагався.
Якщо вже довелося вам зустрітись
Дорогами із Англії і Польщі
На цій крові, то накажіть покласти
Покійних на високому помості,
І я вам привселюдно розкажу
Про все, що сталось. Розкажу про темні,
Криваві і безжалісні діла,
Негадані і помилкові вбивства,
Покарану дволичність і, нарешті,
Про підступи, що привели до смерті
Призвідців. Ось що маю неодмінно
Я розповісти вам.
Ф о р т і н б р а с
Давайте слухать
І скличемо на раду найзнатніших.
Не в добрий час мені всміхнулось щастя.
У мене є права на данський трон.
Я пред'явлю їх.
Г о р а ц і о
І про це я мушу
Сказати всім від імені того,
Чий голос є вагомим і ухвальним.
Та поспішаймо, доки темний натовп
Не натворив ні смут, ні беззаконня.
Ф о р т і н б р а с
Хай Гамлета піднімуть на поміст,
Як воїна, чотири капітани.
Він заслужив, щоб стати королем,
Та не судилось.