Генріх VI : Частина 1 - Сторінка 14
- Вільям Шекспір -
Влаштував шлюб Генріха VI з Маргариток), завдяки їй став першою особою в королівстві. Викликав загальну ненависть своєю зарозумілістю і корисливістю. У 1450 році був відправлений у вигнання і загинув від рук невідомих убивць.
Лорд Толбот, згодом граф Шрусбері — один з англійських воєначальників у Франції; зображений Шекспіром як ідеальний герой.
Едмунд Мортімер, граф Марч — насправді не був в'язнем Тауера і воював у Франції разом з Генріхом V. У Тауері був ув'язнений (і скараний за підтримку повстання в Ірландії) його дядько, Джон Мортімер.
Граф Уорік — один з англійських воєначальників у Франції, помер у 1439 році. Знаменитий Річард Уорік, "творець королів", був його зятем.
Герцог Бургундський — герцог Філіпп Добрий, який воював на боці англійців до 1435 року, тобто до рішучого переламу в Столітній війні.
Бастард, герцог Орлеанський — позашлюбний син Луї Орлеанського, один з найкращих французьких полководців того часу.
Жанна д'Арк (близько 1412-1431)-національна героїня французького народу. Селянка з походження, організувала відсіч англійцям і завдала їм ряд поразок, які привели до перелому в Столітній війні й визволення Франції. Захоплена в полон бургундцями й передана англійцям, була приречена церковним судом до спалення за "зв'язок з дияволом". У хроніці Шекспіра зображена тенденційно, з "англійського" погляду.
С. 48. Ми втратили Гюйєну, Раймс, Шампань, Париж, і Орлеан, і Пуатьє.— Заради драматичного ефекту Шекспір концентрує в часі втрати, яких англійці зазнали у Франції протягом майже чверті століття. Шампань у переліку згадана помилково.
С. 49. З герба твого лілеї вже зірвали...— Білі лілеї — емблема французьких королів. Після того як Генріх II Плантагенет став також французьким королем, лілеї з'явились і на гербі англійських королів. Метафоричне вираження факту втрати англійськими королями французьких земель.
С. 51. Відзначимо отак Георга свято.— Святий Георг вважався небесним покровителем Англії.
Елтем — замок неподалік від Лондона, з XIII по XVI ст. резиденція англійських королів.
С. 52. ...Марса шлях на небесах І на землі...— Мова йде про Марса — бога війни і про Марс — планету, рух якої в ті часи ще не був вивчений.
Фруассар, Жан (близько 1338-близько 1410)-автор хроніки з історії Франції, де описана Столітня війна до початку XV ст.
С. 53. Роланд, Олів'е — герої "Пісні про Роланда", французького героїчного епосу.
С. 54. Турень — провінція в Західній Франції. Дебора — біблійний персонаж, пророчиця і войовниця, згадувана в біблії.
С. 55. Я — мов галера та зухвала й' горда, Що Цезаря несла з його судьбою.— Плутарх у своїх "Життєписах" розповідає, що, коли переодягнений Цезар переправлявся морем у Брундізій (Бріндізі) на невеликій галері, несподівано налетіла буря. Щоб заспокоїти моряків, Цезар звернувся до керманича зі словами: "Друже, ти везеш Цезаря і його долю". "Життя Цезаря" було відоме Шекспіру в англійському перекладі Т. Норта.
Чи надихав не голуб Магомета? — В ренесансних "загальних історіях" (Мюнцера, Ралея та інших) розповідалося: Магомет, привчивши голуба клювати зерна з його вуха, згодом заявив арабам, що то посланець святого духа передає йому веління небес.
Ані Єлена, мати Константна, Тобі не рівня, ні Філіппа дочки.— Єлена, мати імператора Константане, який в IV ст. н. є. проголосив християнство офіційною релігією Римської імперії, вважалася пророчицею і святою, як і чотири дочки апостола Філіппа.
С. 57. Ось тут — Дамаск, а ти — проклятий Каїн, Тож брата Авеля убий, як хочеш.— В "Мандрах Джона Мандевіля", збірнику легенда оповідей і раритетів, популярному в тогочасній Англії, говорилося: "В тому місці, де побудовано Дамаск, Каїн убив Авеля".
С. 58. Вінчестер пранцюватий...— В районі, де стояв палац єпископа Вінчестерського, жили повії.
С. 61. Вчиню, Плантагенет є...— Нащадок Едварда III по бічній лінії, граф Солсбері належав до роду Плантагенетів.
С. 62. Я кров пущу тобі, коли ти відьма...— Існувало повір'я, що той, хто пустить кров чарівниці, звільняється від її чарів.
С. 64. Астрея — в римській міфології, дочка Юпітера і Феміди, богині справедливості, покинула землю і сяє на небі сузір'ям.
Мов сад Адоніса...— В грецькій міфології, Адоніс — юнак-красень, якого покохала Афродіта і який загинув, полюючи на вепра; по смерті став квіткою. Символ природи, що вмирає восени і оживає весною.
Родопа (VI ст. до н. є.) — грецька куртизанка, яка, згідно Геродоту, стала дружиною царя міста Мемфіса й наказала побудувати собі піраміду.
...самоцвітна Даріева скринька.— Скринька, яку Александр Македонський захопив у перського царя Дарія і в якій возив списки поем Гомера.
Вже не благатимем Дені святого...— Святий Діонісій (Сен-Дені) вважався небесним покровителем Франції.
С. 70. Як Томіріс-скіфянка смертю Кіра...— В помсту за смерть сина скіфська цариця Томіріс убила перського царя Кіра (559-509 до н. є.) і кинула його голову в бочку з людською кров'ю зі словами: "Напийся досхочу крові, ти ж її завжди так прагнув".
С. 73. Зірве з цього куща троянду білу.— Ця сцена в саду Темп-ля — вимисел Шекспіра, унаочнення геральдичної метафори; символізує розкол серед англійської знаті й початок війни Білої та Червоної троянд. Насправді ж червона троянда здавна була емблемою роду Ланкастерів; біла троянда стала емблемою роду Иорків з моменту надання Річардові Плантагенету титулу герцога Йоркського.
С. 74. Де-Ла-Пуль, скорочено Пуль,— старовинне, нормандського походження, прізвище графа Сеффолка.
Та він же тільки в цім священнім місці Такий хоробрий...— Темпль — володіння рицарів-тамплієрів (храмовиків), уважався священним місцем, де не допускалося насильство.
С. 76. Генріх Монмут — король Генріх V, що народився в Мон-муті.
С. 87. Геката — в римській міфології, богиня підземного царства; у середньовічних повір'ях — повелителька відьом.
С. 88. Пендрагон — у кельтському фольклорі, батько короля Ар-тура, героя давньоанглійських легенд.
С. 92. Я переможений...— Вся ця сцена — вимисел Шекспіра. Насправді бургундський герцог Філіпп порвав з англійцями й перейшов на бік французів у 1435 році, тобто через чотири роки після смерті Жанни д'Арк.
С. 93. На нашу коронацію прибудьте! — Генріх VI, будучії королем Англії, говорить про своє коронування королем Франції.
С. 108. Тож за крітянином іди на бій, Ікаре...— Себе й свого сина Толбот порівнює з міфічним Дедалом та Ікаром; як Дедал, щоб утекти з крітського полону, змайстрував собі й синові крила, чим призвів того до загибелі, так і Толбот покликав на війну сина, де йому судилося загинути.
С. 110. Алкід — одне з імен Геракла.
С. 111. Від імператора...— Тут ідеться про імператора так званої Священної Римської імперії, середньовічної німецької монархії.
С. 112. Що? Вінчестера висвятили вже У кардинальський сан?..— Про отримання кардинальського сану єпископом Вінчестерським уже йшлося раніше (дія І, сцена 3). У цьому недогляді деякі дослідники вбачають свідчення того, що в написанні "Генріха VI" брали участь різні автори.
С. 114. Ви, духи вибрані, мої провидці...— Вся ця сцена побудована на поширених у тогочасній Англії уявленнях про Жанну д'Арк як чаклунку, що зналася зі злими духами. Цим, власне, і пояснювали її перемоги над англійцями.
...посланці Владики Півночі...— Основним місцем перебування злих духів вважалася Північ.
Лорд Толбот, згодом граф Шрусбері — один з англійських воєначальників у Франції; зображений Шекспіром як ідеальний герой.
Едмунд Мортімер, граф Марч — насправді не був в'язнем Тауера і воював у Франції разом з Генріхом V. У Тауері був ув'язнений (і скараний за підтримку повстання в Ірландії) його дядько, Джон Мортімер.
Граф Уорік — один з англійських воєначальників у Франції, помер у 1439 році. Знаменитий Річард Уорік, "творець королів", був його зятем.
Герцог Бургундський — герцог Філіпп Добрий, який воював на боці англійців до 1435 року, тобто до рішучого переламу в Столітній війні.
Бастард, герцог Орлеанський — позашлюбний син Луї Орлеанського, один з найкращих французьких полководців того часу.
Жанна д'Арк (близько 1412-1431)-національна героїня французького народу. Селянка з походження, організувала відсіч англійцям і завдала їм ряд поразок, які привели до перелому в Столітній війні й визволення Франції. Захоплена в полон бургундцями й передана англійцям, була приречена церковним судом до спалення за "зв'язок з дияволом". У хроніці Шекспіра зображена тенденційно, з "англійського" погляду.
С. 48. Ми втратили Гюйєну, Раймс, Шампань, Париж, і Орлеан, і Пуатьє.— Заради драматичного ефекту Шекспір концентрує в часі втрати, яких англійці зазнали у Франції протягом майже чверті століття. Шампань у переліку згадана помилково.
С. 49. З герба твого лілеї вже зірвали...— Білі лілеї — емблема французьких королів. Після того як Генріх II Плантагенет став також французьким королем, лілеї з'явились і на гербі англійських королів. Метафоричне вираження факту втрати англійськими королями французьких земель.
С. 51. Відзначимо отак Георга свято.— Святий Георг вважався небесним покровителем Англії.
Елтем — замок неподалік від Лондона, з XIII по XVI ст. резиденція англійських королів.
С. 52. ...Марса шлях на небесах І на землі...— Мова йде про Марса — бога війни і про Марс — планету, рух якої в ті часи ще не був вивчений.
Фруассар, Жан (близько 1338-близько 1410)-автор хроніки з історії Франції, де описана Столітня війна до початку XV ст.
С. 53. Роланд, Олів'е — герої "Пісні про Роланда", французького героїчного епосу.
С. 54. Турень — провінція в Західній Франції. Дебора — біблійний персонаж, пророчиця і войовниця, згадувана в біблії.
С. 55. Я — мов галера та зухвала й' горда, Що Цезаря несла з його судьбою.— Плутарх у своїх "Життєписах" розповідає, що, коли переодягнений Цезар переправлявся морем у Брундізій (Бріндізі) на невеликій галері, несподівано налетіла буря. Щоб заспокоїти моряків, Цезар звернувся до керманича зі словами: "Друже, ти везеш Цезаря і його долю". "Життя Цезаря" було відоме Шекспіру в англійському перекладі Т. Норта.
Чи надихав не голуб Магомета? — В ренесансних "загальних історіях" (Мюнцера, Ралея та інших) розповідалося: Магомет, привчивши голуба клювати зерна з його вуха, згодом заявив арабам, що то посланець святого духа передає йому веління небес.
Ані Єлена, мати Константна, Тобі не рівня, ні Філіппа дочки.— Єлена, мати імператора Константане, який в IV ст. н. є. проголосив християнство офіційною релігією Римської імперії, вважалася пророчицею і святою, як і чотири дочки апостола Філіппа.
С. 57. Ось тут — Дамаск, а ти — проклятий Каїн, Тож брата Авеля убий, як хочеш.— В "Мандрах Джона Мандевіля", збірнику легенда оповідей і раритетів, популярному в тогочасній Англії, говорилося: "В тому місці, де побудовано Дамаск, Каїн убив Авеля".
С. 58. Вінчестер пранцюватий...— В районі, де стояв палац єпископа Вінчестерського, жили повії.
С. 61. Вчиню, Плантагенет є...— Нащадок Едварда III по бічній лінії, граф Солсбері належав до роду Плантагенетів.
С. 62. Я кров пущу тобі, коли ти відьма...— Існувало повір'я, що той, хто пустить кров чарівниці, звільняється від її чарів.
С. 64. Астрея — в римській міфології, дочка Юпітера і Феміди, богині справедливості, покинула землю і сяє на небі сузір'ям.
Мов сад Адоніса...— В грецькій міфології, Адоніс — юнак-красень, якого покохала Афродіта і який загинув, полюючи на вепра; по смерті став квіткою. Символ природи, що вмирає восени і оживає весною.
Родопа (VI ст. до н. є.) — грецька куртизанка, яка, згідно Геродоту, стала дружиною царя міста Мемфіса й наказала побудувати собі піраміду.
...самоцвітна Даріева скринька.— Скринька, яку Александр Македонський захопив у перського царя Дарія і в якій возив списки поем Гомера.
Вже не благатимем Дені святого...— Святий Діонісій (Сен-Дені) вважався небесним покровителем Франції.
С. 70. Як Томіріс-скіфянка смертю Кіра...— В помсту за смерть сина скіфська цариця Томіріс убила перського царя Кіра (559-509 до н. є.) і кинула його голову в бочку з людською кров'ю зі словами: "Напийся досхочу крові, ти ж її завжди так прагнув".
С. 73. Зірве з цього куща троянду білу.— Ця сцена в саду Темп-ля — вимисел Шекспіра, унаочнення геральдичної метафори; символізує розкол серед англійської знаті й початок війни Білої та Червоної троянд. Насправді ж червона троянда здавна була емблемою роду Ланкастерів; біла троянда стала емблемою роду Иорків з моменту надання Річардові Плантагенету титулу герцога Йоркського.
С. 74. Де-Ла-Пуль, скорочено Пуль,— старовинне, нормандського походження, прізвище графа Сеффолка.
Та він же тільки в цім священнім місці Такий хоробрий...— Темпль — володіння рицарів-тамплієрів (храмовиків), уважався священним місцем, де не допускалося насильство.
С. 76. Генріх Монмут — король Генріх V, що народився в Мон-муті.
С. 87. Геката — в римській міфології, богиня підземного царства; у середньовічних повір'ях — повелителька відьом.
С. 88. Пендрагон — у кельтському фольклорі, батько короля Ар-тура, героя давньоанглійських легенд.
С. 92. Я переможений...— Вся ця сцена — вимисел Шекспіра. Насправді бургундський герцог Філіпп порвав з англійцями й перейшов на бік французів у 1435 році, тобто через чотири роки після смерті Жанни д'Арк.
С. 93. На нашу коронацію прибудьте! — Генріх VI, будучії королем Англії, говорить про своє коронування королем Франції.
С. 108. Тож за крітянином іди на бій, Ікаре...— Себе й свого сина Толбот порівнює з міфічним Дедалом та Ікаром; як Дедал, щоб утекти з крітського полону, змайстрував собі й синові крила, чим призвів того до загибелі, так і Толбот покликав на війну сина, де йому судилося загинути.
С. 110. Алкід — одне з імен Геракла.
С. 111. Від імператора...— Тут ідеться про імператора так званої Священної Римської імперії, середньовічної німецької монархії.
С. 112. Що? Вінчестера висвятили вже У кардинальський сан?..— Про отримання кардинальського сану єпископом Вінчестерським уже йшлося раніше (дія І, сцена 3). У цьому недогляді деякі дослідники вбачають свідчення того, що в написанні "Генріха VI" брали участь різні автори.
С. 114. Ви, духи вибрані, мої провидці...— Вся ця сцена побудована на поширених у тогочасній Англії уявленнях про Жанну д'Арк як чаклунку, що зналася зі злими духами. Цим, власне, і пояснювали її перемоги над англійцями.
...посланці Владики Півночі...— Основним місцем перебування злих духів вважалася Північ.