Герой нашого часу (фрагменти) - Сторінка 10

Одного вечора поручик Вулич розмірковував, що керує життям: фатум чи воля людини. Печорін запропонував парі. Поручик узяв перший ліпший пістолет. Печоріну здалося, що він побачив печать смерті на блідому обличчі Вулича. Печорін сказав, що поручик сьогодні помре. Вулич спустив курок, але пострілу не було. Вистріливши вдруге, він прострелив кашкет, що висів на стіні.
Вранці Печорін дізнався, що Вулича вночі зарубав п'яний козак, який замкнувся в порожній хаті. Печорін, ризикуючи життям, допоміг зв'язати вбивцю.
У фортеці Печорін розповів про те, що трапилося, Максиму Максимовичу. Штабс-капітан сказав, що він не любить черкеських гвинтівок, адже їхні курки часто осікаються, якщо їх не дотиснеш пальцем. А потім пожалів Вулича і додав, що, видно, так йому на роду було написано.
1838-1841 Переклад Олексія Кундзіча